Заповіді Христові

Передмова

За часів Старого Завіту взаємовідносини людини з Богом регулювалися відомими десятьма заповідями.

Етика Нового Завіту витікає з Нагорної проповіді, суть якої складають заповіді блаженства. У чому їх відмінність від старозавітного закону? Заповіді блаженства не перекреслюють Декалог, але кличуть до духовної висоти, до духовного преображення зсередини силою Духа Святого. Це заповіді духу, віри, любові. Закон дисциплінував людину із зовнішнього боку. “Не роби того, не роби другого”, – попереджав кодекс правил. А що несе в собі благовістя Христове? Євангеліє зводить людину на новий ступінь духовної досконалості.

Христос покладає в основу духовного життя не правила, нехай навіть і найкращі, а стан блаженства, що виникає від любові до Бога і людей, від служіння піднесеним божественним ідеалам. Цей стан незрівняний із звичайним людським щастям і життєвим благополуччям. Це блаженство не вичерпується під впливом скорботи, гонінь і бідності. Володарі такого блаженства стають світлом для світу і сіллю землі.

Післямова

Іноді слово “блаженство” повністю ототожнюють зі словом “щастя”, що не зовсім точно. Звичайне людське щастя неміцне, примарне, воно приходить і минає, його легко зруйнувати. Недаремно слово “щастя” у Біблії зустрічається лише дев’ять разів, причому вісім з них у негативному сенсі. Священне Писання багато говорить про блаженство як про особливий стан душі, цілком відданої Богові. Християнське блаженство не залежить від зовнішніх обставин, від ударів долі. Це частина божественної природи в людині, це радість присутності Божої. І вона допомагає перемагати всі знегоди земного життя, виводячи людину з мороку і смутку. “Служіння Богові так прекрасно, – вигукнув одного дня відомий англійський проповідник ХІХ ст. Чарльз Сперджен, – що я бажав би і померти в ньому!” Так, йти за Христом, значить, приєднатися до вічного життя, пізнати радість і нескороминуще блаженство. “Радість Моя у вас перебувала, – каже Христос, – і радість ваша буде повна” (Іоана 15:11).