Блаженні лагідні

Нагорна проповідь, Себастьяно Річчі

Про третю заповідь блаженства

Третя заповідь блаженства звучить так: “Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю” (Мф.5:5). Хто такі лагідні і що таке лагідність?

Мовчати і терпіти?..

Якщо звернутися до грецького тексту Євангелія, то можна побачити, що словом лагідні перекладене грецьке слово “праос”. Окрім значення “лагідний” це слово також перекладається як тихий, ласкавий, спокійний, стриманий, ручний, приручений. Усі ці значення можна передати одним словом – беззлобний.

Преподобний Єфрем Сирин (306-373 рр.) писав про лагідних так: “Лагідний, якщо і скривджений – радіє; якщо і ображений – дякує; гнівних – приборкує любов’ю; приймаючи удари – не кидається; коли з ним сваряться – спокійний; коли (його) підпорядковують – веселиться.., у приниженнях радіє, заслугами не чваниться, з усіма мирний.., чужий лукавству, не знає заздрості”.

У святителя Миколи Сербського (1881-1956 рр.) є чудове висловлювання: “Лагідність є дочка плачу і онучка упокорювання”. Виходить, що лагідний – це той, хто мовчки терпить усі життєві негаразди і приниження, а до усього іншого – готовий упокорено коритися.

Якщо попередні заповіді про духовну убогість і духовний плач сучасній людині ще можна якось зрозуміти і прийняти – так, в усьому треба покладатися на Бога і добре б оплакувати свої гріхи – але от як бути лагідним? Що доброго і корисного в постійному терпінні, аж до “радості в приниженнях”? Світ диктує абсолютно інші умови, адже як відомо, “виживають найсильніші”. Для перемоги тут і зараз більше потрібна зухвалість – якість протилежна до лагідності. Чому саме я повинен терпіти, коритися, прощати, любити? Нехай мене терплять, коряться, прощають і люблять. А я тільки споживатиму. І як це не дивно – саме такі люди благоденствують, отримуючи від життя все.

Ще цікавіше, що це протиріччя помітили не сьогодні і навіть не вчора. Заповідь про блаженство лагідних – пряма цитата з Книги Псалмів: “А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм” (Пс. 36:11). Псалом 36 – це міркування про праведників і нечестивих. Автор бачить, що нечестиві – досягають успіху в дорозі своїй, в їх руках – мечі і луки, вони мають багато майна, вони подібні до міцного, укоріненого багатогіллястого дерева (див. Пс. 36:7,14,16,35). А що залишається праведникові? “Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її” (Пс. 36:3). Бо тільки добро, віра, надія і любов – є справжнє життя, справжнє існування. Успіх нечестивого – ілюзія, обман. Усе це є тільки тут і зараз. У нечестивих немає і не може бути майбутнього: “Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня, бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть” (Пс. 36:1,2) і “Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку. Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, і нащадки нечестивців будуть знищені. Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік” (Пс. 36:27-29).

Господь не випадково узяв слова саме з цього псалму. Окупована римлянами Іудея бачила те, про що говорилося в наведених щойно цитатах. Нечестиві язичники, які затвердилися у своєму званні володарів світу, утискуючи бідних і зневажаючі святині, підкорили обраний народ Божий. І вже сама надія на обіцяного Богом Спасителя перетворилася на очікування лідера, який поведе армію на визвольну війну і підкорить і знищить ворогів. Але Спаситель, Який прийшов, лагідно нагадує про те, що саме лагідність і терпіння зроблять віруючих спадкоємцями Божих обітниць. У цих словах – заклик переосмислити увесь звичний нам порядок. І не просто переосмислити, а змінити його, почавши передусім із самих себе. Будьте лагідними, люблячими, терплячими, а не зухвалими, гордими і мстивими. “Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас” (Мф. 5:44).

Уподібнитися Христу

Господь Ісус Христос говорив про Себе: “Я лагідний і смиренний серцем” (Мф.11:29). Лагідні – уподібнюються Христу. Але Христос обіцяв лагідним – наслідувати землю. Яку землю і де? І чи успадкував Він Сам, будучи лагідним? Звичайно, бачити в словах Христових обіцянку влаштованої земельної ділянки буде помилкою. Адже і Сам Він нічим не володів у земному житті – у Нього не було навіть місця, де Він міг би голови прихилити (Мф. 8:20). І знову перед нами парадокс – Христос, як Бог – Володар світу, але одночасно – він бідніший за всіх – лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда (Мф. 8:20), а Він – нічого. Нічого із земних благ, нічого з того, що іноді перетворюється на ідол, у жертву якому приноситься все. Господь же обіцяє лагідним землю, де живуть і не помирають – землю живих (див. Пс. 26:13), вічне життя з Богом, те життя, яким живе Сам Христос. І прийняти цей дар можуть тільки ті, хто був лагідний, хто був терплячий і незлобивий, хто готовий був відкрити свою любов іншим. По-справжньому володіти може тільки щирий і безкорисливий. Бог любить людину не тому, що бажає щось отримати у відповідь на цю любов (хіба має Бог у чомусь нужду в нашому розумінні?), а тому, що Він Сам – Любов. Тому ознаками лагідності можна назвати щирість і безкорисливість – прагнення віддати самого себе, не чекаючи нагороди. Бо нагорода від Бога – вище за будь-які очікування. Цю думку краще за всіх виразив апостол Павло, коли написав християнській общині міста Филипи, що Христос “принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної. Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних” (Флп. 2:7-10).

У відомій книзі Клайва Стейплза Люїса (1898-1963 рр.) “Листи Баламута”, де старий досвідчений біс – Баламут – дає поради своєму молодому племінникові – бісові-спокусникові Гнусику, висловлена проста і дуже глибока думка про те, що коли людина щиро і безкорисливо насолоджується чим би то не було, вона тим самим захищає себе від найтонших бісівських спокус. Тому що сполучена з щирістю і безкорисливістю лагідність відкриває шлях Богу в серце людини.

У цьому криється відповідь на питання, поставлене на початку наших міркувань, – як можна бути лагідним у цьому світі? Справжню лагідність, лагідність в усій її повноті явив Ісус Христос. А це означає, щоб бути лагідним, треба бути таким, як Христос. Чи можливо це для людини? Людина не може стати Христом у прямому розумінні, бо Христос – вічний Бог. Але кожен з нас – і всі ми разом у Церкві, Тілі Христовому – можемо стати богоподібними, тобто схожими на Христа. Сила Христова з’явилася саме в уявній поразці – відкиданні народом, розп’ятті і смерті. Розп’яття і смерть – стали не безславним кінцем, а вічною перемогою над гріхом. Перемога прийшла звідти, звідки її найскладніше було б чекати. Тому і наша перемога пов’язана з тими чеснотами, які найменше цінуються в цьому світі. Напевно, це можна назвати однією з властивостей Божих – виявляти Себе через те, чого ніхто не чекає. І одне з найяскравіших явлень сили Божої – це явлення пророкові Іллі: “І сказав (Господь Іллі): вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, і там Господь” (3 Цар. 19:11,12). Не в руйнівній і некерованій стихії бачимо ми Бога, а в освіжаючому і ласкавому дотику тихого вітру, що ледь чутно шелестить листя. Тихий і лагідний дотик Бога…

Попередній запис

Ті, що плачуть – втішаться

Нагорна проповідь, Жан-Батист де Шампень Про другу заповідь блаженства Заповіді блаженства можна порівняти з вежею. У ... Читати далі

Наступний запис

Життя за правдою Божою

Нагорна проповідь, Юліус фон Каролсфельд Про четверту заповідь блаженства "Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони ... Читати далі