З блаженством лагідних, тихих в органічному зв’язку перебуває блаженство миротворців. І лагідні, і миротворці – це ті самі люди, ті самі праведники. Тихий і лагідний – він же і є миротворець у широкому значенні цього слова, у ставленні до себе самого і до Бога. А миротворець у стислому значенні – це лагідний, який на основі свого внутрішнього миру приносить цей мир у людське суспільство. Такі люди тому й називаються миротворці, бо «творять мир».
Розглядаючи блаженство миротворців, зупинимося над питаннями:
- Біблійне трактування миру;
- Категорії миротворців;
- нагорода миротворцям.
Слово «мир» було дуже часто вживане, маючи дуже широке і глибоке значення. Сьогодні ми зазвичай вітаємося: Добридень! Здорові були! Щасти, Боже! Дай, Боже, здоров’я! Як ви маєтеся? Як почуваєтеся? тощо. Отже, предметом наших привітань чи прощальних побажань є добре поводження, добре здоров’я, добре наставлення душі й тіла.
У давнину, у біблійних часах, змістом поздоровлення було: «Мир вам! Мир дому цьому!». Тому це привітання було знане і практиковане від найдавніших часів. Його знайдемо в текстах Старого і Нового Заповітів, у Літургії, у молитвах. Сам Христос є тим, що має мир і творить мир. Він назвав блаженних миротворців синами Божими.
Єврейське слово «мир» – «шалом» у первісному значенні означає «бути цілковитим, завершеним» або «впевненим». Означає також добре жити. «Шалом» значить добробут, успіх, добре здоров’я. Мир-шалом – це добрі відносини між різними особами, родинами, народами, між чоловіком і жінкою, між людиною і Богом. У такому розумінні мир – це дар Божий, що його Бог дає народові, якщо він вірний Божій волі.
Мир – благословення Боже для праведника, тому побажання миру при зустрічі означало побажання, щоб сам Бог Своєю благодаттю був з людиною, яку поздоровляють. А тому, що це мирне ставлення Бога до людей нищить гріх і беззаконня, то Бог завжди бажає людині жити в мирі.
Слово «мир» набрало опісля ще й месіянського значення, коли юдеї були в неволі й «втратили мир з Богом». Тоді «мир» стає рівнозначним спасінню вибраного народу через Месію, Якого звуть «Начальником миру».
Мир – це спасіння, синонім відкуплення, примирення з Богом. Тому й Ангели співали над новонародженим «Начальником миру» Христом: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14). Тут мир – це спасіння, що прийшло на землю з приходом Ісуса Христа.
Посилаючи Апостолів проповідувати, Христос наказує їм: «Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому! І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться» (Лк. 10:5-6). Цей мир, що його можна прийняти або ні, – це прийняття або відкинення Самого Бога, Який приносить спасіння.
Цей Божий мир, тобто своє спасіння – це не мир, спокій, щастя цього світу; цей Божий мир людина осягає постійною боротьбою зі своїм себелюбством, мечем, навіть проти своїх найближчих.
Дужо часто в апостола Павла мир асоціюється зі самим Богом, Месією, Господом миру. Цей мир дає Бог через Ісуса Христа, а Христос є власне нашим примиренням з Богом через Свою смерть на хресті. Через єднання з Христом стаємо учасниками миру. Мир є плодом і даром Святого Духа. Мир концентрується і осягається в Христі. Христові учні, праведні християни живуть вже в добу миру, якщо лиш живуть із Христом і в Христі.
З біблійного поняття миру дізнаємося, хто є або хто може бути миротворцем. Миротворці є ті, що живуть у мирі з Богом, тобто вільні від гріха, цього руйнівника Божого миру в серцях людей. Миротворці є ті, що мають мир самі з собою, тобто люди, які вміють опановувати свій гнів, ненависть, заздрість. Це люди тихі й лагідні. Цей мир з самим собою осягається через святу війну, коли вживаємо «меч Христовий», тобто поборюємо своє себелюбство в усіх його проявах.
Миротворці, є також ті, що вміють мати мир з іншими людьми, вміють творити його серед свого оточення. Це значить, що миротворці – це люди сповнені любов’ю до свого брата чи сусіда, і навіть до свого противника і ворога. Це люди, які вміють забути про свої власні потреби, погляди, засади, окрім гріха, і пристосовують свою поведінку до потреб і поглядів інших людей, тобто вміють бути толерантними, вирозумілими і вибачливими. Такі миротворці стараються жити з усіма в згоді, уникають суперечок, непорозумінь, забувають про заподіяні їм кривди, не пориваються до гніву, опановують примхи і вибухи свого серця. Миротворці покірно визнають свої помилки і загладжують навіть давню ворожнечу.
Миротворцями є всі ті, що працюють над спасінням свого ближнього. Христос – миротворець, бо примирив людство з Богом, знищив гріх. Люди є миротворцями, коли працюють над знищенням гріха у світі й у душах людей.
Миротворцями є священики, що у святій Тайні Сповіді примирюють людські душі з Богом, і в розкаяні серця вливають не свій, а Божий мир прощення гріхів і Боже щастя. Такими Христовими миротворцями є ченці, праведні люди, що часто моляться і жертвують свої молитви за навернення грішників, за здійснення Божого Царства – володіння в душах людей. Таким чином вони надолужують Богові за тих людей, які не можуть дати ради в ділі їхнього власного спасіння.
Ось яке широке поле маємо ми для творення миру: найперше в самих собі, а також поза нами. Маємо дуже багато нагод бути й ставати миротворцями, набувати блаженство миротворців.
Спитаймо себе щиро, чи достатньо старалися ми про зріст і закріплення нашого миру з Богом, з самими собою і нашими ближніми?
Нагородою миротворців є ласка Божого синівства. Сини втішаються ласкою і любов’ю своїх батьків і стають також наслідниками і спадкоємцями їхнього майна. Так і діти Божі. Живуть вони на землі як справжні Його вибранці. На них спочиває печать богоподібності. Вони є нащадками Самого Бога, бо Бог є Бог миру і любови, Бог бо Сам є найпершим миротворцем.
Як колись над Йорданом і на горі Преображення залунав над головою Христа голос Небесного Отця: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» – так ці слова лунають під час Хрещення над головою кожного нового послідовника Христового. Над нами, над головою кожного з нас лунає голос Божий: «Це син Мій любий, у ньому Я знаходжу Своє вподобання!». Але триватимуть ці Божі слова тоді, коли ми справді будемо Божими синами, будемо Божими миротворцями, коли будемо мати Божий мир у своєму серці, у своєму особистому житті, коли будемо цей мир Божий творити й поширювати у своєму оточенні.
Живемо в часах «жорстоких, як вовчиця». Живемо в добу ненависті, заколотів, бунтів, революцій, сутичок міждержавних, міжнародних, міжрасових, міжрелігійних, міжцерковних непорозумінь, ідеологій, систем, поглядів, уподобань.
Саме тепер Христове блаженство миротворців таке актуальне, коли кожний намагається промостити собі дорогу і шлях до щастя кулаком, ліктями, сваркою, бійкою, ненавистю, а подекуди й кулею в чоло супротивника.
Саме в наші жорстокі часи численних протистоянь Христос кличе нас усіх до блаженства миротворців, до своєрідного діалогу з ворожим нам світом. Не до поступливості чи компромісу святої правди, а до перемоги Христової любові, до примирення людей з Богом через любов і Божу толерантність, за якою тужить виголоднілий і спраглий світ.
Дорога до перемоги правди веде не так через дискусії, осудження, анафеми, клятви, як через мир, прощення, вибачення. Ось один приклад. Хлопчина, що його в гніві набив батько, і то без важкої провини, сів і плаче. Батько його потішає: «Я це зробив для твого добра, з любові». А дитина відповідає крізь сльози: «Я хочу дожити до того часу, коли підросту і віддячу й тобі любов’ю на любов!». Каже народна приповідка: «Бився турок з москалем над розбитим рискалем; за кавалок рискаля забив турок москаля!».
Отже, дорога до щастя – це дорога лагідних, опанованих, врівноважених людей, справжніх Божих миротворців.
