Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Жив колись король. Він дуже переживав за своє королівство, яке, як йому здавалося, було приречене на неминучу загибель. Молодь нічого не робила, нічим не цікавилася і була пасивною. Злодії вдень і вночі грабували оселі, судді були продажні, люди втомлені й знервовані, бо постійно мусили дбати про те, щоб вижити. Багато хто відчував порожнечу в душі …
Щодня, коли ніч своїм темним крилом вкривала вікна дому, і маленького полум’я гасової лампи вже було не досить, щоб працювати, молодий Бен збирав свої інструменти, прибирав на столі й зітхав: – Більше не можу так жити… Таке життя не для мене. Його батько працював разом із ним. Він також збирав інструменти й спокійно прибирав на …
У маленькому перському місті за часів великого шаха Сельцюка жила вдова, яка мала тільки одного сина. Коли відчула, що її земна мандрівка підходить до кінця, покликала свого сина й сказала йому: – Наше життя було важке, бо ми бідні, але залишаю тобі велике багатство – ось цю книгу. Я отримала її від свого батька. У …
Колись давно в парку старого, зовсім зруйнованого замку ріс столітній дуб. Саме на цьому дубі, в одному із затишних розгалужень, п’ятеро веселих смугастих білочок збудували собі хатинку. У будиночку білок було сім великих комор, входи до яких нагадували постійно відкриті дзьобики голодних пташок. Упродовж цілого літа білочки невпинно бігали вдень і вночі, щоби заповнити їх …
Коли Филип визирнув з яйця, всі дуже втішилися. Зграйка пінгвінів Блакитного острова зібралася навколо Присцили й Дагоберта, його батьків, очі яких блистіли від радості і яких так розпирали гордощі, що, здавалося, їхні фраки ось-ось тріснуть по швах. І справді, вони мали чим пишатися: Филип був чудовим пінгвіном-немовлятком. Він одразу ж розкрив свого дзьоба, й дзвінко …
Одного разу маленька мавпочка, сидячи на дереві, спостерігала за мисливцем, який крадькома йшов лісом. Потім він зупинився й викопав на стежці яму. Це був шлях, яким звірі бігали до водопою. Мисливець накрив яму тонкими гілками й притрусив травою. Після цього пішов геть. Мавпочка із захопленням стежила за його діями. Думала: «Цю пастку справді чудово зроблено! …
Вадик несподівано зауважив, що мама й тато від нього щось приховують, адже вони постійно шепотілися то в одному кутку квартири, то в іншому, потайки від нього обговорювали щось надзвичайно важливе. Спочатку Вадик на це не зважав, потім йому зробилося дуже цікаво: що так захоплено обговорюють батьки. А ще пізніше Вадику зробилося прикро, що дорослі щось …
Того вечора Вадик довго не міг заснути. На м’якому килимку біля його ліжка вже давно дивився свої котячі сни Рудько, а хлопчик усе молився й молився за друга: – Ісусе, благаю, почекай, не забирай Толика до Себе на небо, мені без нього так важко житиметься на світі. Вадик дивився на малюнок, який причепив над своїм …
Батьки неабияк скучили за Вадиком, тому, коли їхній син приніс до квартири кумедне руде кошеня, ніхто не заперечував залишити тваринку вдома назавжди. Мама, очікуючи на сина, приготувала стільки всього смачного, що Вадик спершу навіть подумав, що в родині відзначають чийсь день народження, а не його повернення з християнського табору. Тато купив синові чудовий подарунок – …
Уранці Вадик дізнався, що Толику так і не покращало, тому один із наставників табору на своєму автомобілі збирається відвезти хворого в місто. Почувши цю приголомшливу новину, хлопчик гірко розплакався. – Та не плач, Вадику, – намагався заспокоїти Дмитро. – Краще зараз провідай свого друга. Ти повинен його підтримати, а натомість сам розкис, тож хутко витри …