Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Багатий чоловік «Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому… Та ось сталось, що вбогий умер, і на …
Святий Августин підсумував характер віри перших християн так: «Хто має Бога, той щасливий. Його достатньо!». І якщо Бог є щастям, то кожне наше зусилля має бути спрямованим на зустріч із Ним у повсякденні й у вічності. Здається, що людство завжди просить у Бога, аби відкрив секрет щастя. Як той чоловік, котрий наблизився до Христа, щоби …
Ми звикли пов’язувати наше почуття власної гідності з нашими досягненнями. Мірою сильно- чи слаборозвиненого почуття власної гідності є успіх. Престижною професією, хорошим заробітком, добробутом людина зміцнює свій авторитет. Хто веде морально бездоганне життя, бере участь у добродійних заходах, досягає успіхів у спорті, також може досягти визнання. Успіху можна досягнути в будь-яких сферах. Але набуте тим …
«А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його» (Лк. 15:20). Руки, які міцно обіймають сина, втраченого і віднайденого, мертвого і воскреслого. Смерть не лякає, якщо знаєш, що є Отець, Який чекає на наше повернення, Батько, Який влаштовує свято …
Наскільки низько не опустилася б людина, в усі часи, в усіх куточках світу, у кожній культурі завжди присутній голос, який відроджує, тонкий прошарок пам’яті, прихованої під змарнованим спадком, що кличе людство віднайти себе, відродитися з висоти, коли пустеля надії провокує голод за чимось іншим. Неначе зернина, у голові людства завжди присутній голос. Голос пророків, який …
“Почуття власної гідності”. Величезний камінь спотикання, з яким стикаються (іноді розбиваючись) люди, які приходять у Церкву. Світська культура, на якій ми виховані, завжди звеличувала це почуття. “Ми не раби, раби – не ми”, “краще померти стоячи, ніж жити на колінах”. Людина без почуття власної гідності – це, як ми знаємо, нікчема, холуй, негідник, від якого …
Людина, спасенна Христом, має не раз зазнати невдачі, вона має страждати, падати, вмирати, перш ніж зрозуміє, що самотужки не впорається. Історія людства – це тривалий шлях, позначений перемогами та поразками, через які пройшла людина, щоби цю дорогу відшукати. І коли здається, що вже знайдено правильний шлях, егоїзм і прагнення самодостатности руйнують усе те, що любов …
Подорож – це дійсність, що описує людину. Але йти геть, грюкнувши дверима, – це зовсім інше. Людина перестає бути щасливою, позаяк обертається спиною до любові, намагаючись віднайти щастя деінде. Віддаляючись від своїх початків, вірячи, що автономність не може співіснувати з належністю Богові, людина спричинила blackout сенсу, своєрідне його затьмарення. Сенсом життя є Любов. Бог є …
Гординя завжди зовні. Людині важливо здаватися кращою, розумнішою, багатшою, красивішою, ніж хтось інший. Гордині потрібне порівняння. Вона може бути завуальована. Наприклад: “Я гірше за всіх… Таке тільки зі мною могло статися”. Ніби в цих словах людина принижує себе, проте в самому корінні ховається гординя, тільки витонченіша. Другий приклад. Панянка, красуючись перед дзеркалом, засуджує: “Яка я …
Трагедія історії бере початок з одного розриву: людина втратила первісну спадщину добра і, таким чином, будучи створеною для щастя, відкрила для себе смерть, і страждатиме доти, поки не зрозуміє, що має докласти всіх зусиль, аби віднайти загублену дорогу. Про цей дочасний розрив та прагнення повернутися додому Ісус розповідає в одній притчі, неймовірній метафорі, в якій …