Оновлене почуття власної гідності

Ми звикли пов’язувати наше почуття власної гідності з нашими досягненнями. Мірою сильно- чи слаборозвиненого почуття власної гідності є успіх.

Престижною професією, хорошим заробітком, добробутом людина зміцнює свій авторитет. Хто веде морально бездоганне життя, бере участь у добродійних заходах, досягає успіхів у спорті, також може досягти визнання. Успіху можна досягнути в будь-яких сферах. Але набуте тим самим почуття власної гідності нестійке. Розхваленого за останні досягнення спортсмена забудуть, коли хтось його перевершить.

Хто досягає якихось успіхів, підвищує тим самим свій престиж і своє почуття власної гідності. Хто, навпаки, нічого не може досягти, втрачає упевненість у собі і в той же час почуття власної гідності. Дехто з тих, хто тривалий час не може знайти роботу, почувають себе непотрібними і нічого не вартісними. Вони неначе вже не вписуються в трудовий режим.

Як можна людині знову набути почуття власної гідності? Пропозицій із цього приводу більш ніж достатньо. Одна з них: “Приймай себе таким, який ти є. Не настільки ти нікчемо, і ти можеш всього добитися!” Такі поради підбадьорюють, ведуть до відновлення почуття власної гідності.

Але нам також слід запитати: “А що з тими, яким усе одно ніколи нічого не вдається? А ті, хто не задоволений власним віддзеркаленням? А ті, хто, незважаючи на всі старання, не може досягти бажаного? Чи повинні вони здатися? Чи в них теж є шанс відновити своє почуття власної гідності?”

Абсолютно інша перспектива

Існує абсолютно інша можливість розгляду нашого почуття власної гідності. Біблія переконливо викладає істину про нас. Вона каже, яка нам ціна, вказуючи на дві різні позиції. Хто хоче зрозуміти точку зору Біблії, повинен розглянути обидві позиції.

  1. Наша неповноцінність

У Біблії говориться, який наш стан насправді, і це далеко не утішні слова. У Посланні до Римлян (3:10-12) сказано: “Немає праведного ні одного; немає, хто розумів би; немає‚ хто шукав би Бога; всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного“.

Багато хто вважає, що в кожній людині є добрий завдаток, який треба тільки розвинути. Але роковим є те, що ми власними силами не можемо вести морально бездоганний спосіб життя, і, незважаючи на благі наміри, нам не вдається досягти бажаного. Ми слабосильні. Біблія каже, що людина за своєю природою зла і абсолютно зіпсована. Кожен з нас відхилився від добрих Божих порядків. У нас немає основи гордитися собою.

Ми можемо досягнути колосальних досягнень у науці і в спорті і мати винятковий авторитет у суспільстві, та все ж усі блискучі досягнення знову і знову затьмаряться нашим егоїзмом, нашою безсердечністю, нашою несправедливістю.

Бог дивиться не лише на наші блискучі успіхи. Він бачить у сукупності все наше життя. Тіньові сторони не залишаються непоміченими. Тільки беручи це до уваги, ми отримаємо реальну картину самих себе.

  1. Наша незмірна цінність

Розглядаючи наше життя в цілому, ми розуміємо, що в нас немає основи хвалитися. Та все ж для Бога ми являємо незмірну цінність. У Посланні до Римлян (3:23,24) написано: “Всі згрішили і позбавлені слави Божої, виправдовуються даром, благодаттю Його, через відкуплення у Христі Ісусі“. Цінність, яку ми маємо в очах Божих, пізнається викупом, який Він за нас заплатив, – життям Його Сина. Ми розлучені з Богом з нашої вини. Ми заслужили на покарання у вигляді вічної погибелі. Цю провину ми власними силами ніяк не можемо загладити. Тому Бог послав Свого Сина Ісуса Христа на землю, щоб раз і назавжди вирішити проблему гріха. Ісуса Христа стратили на Голгофському пагорбі, неподалік від Єрусалиму, не за Його злочини. Ісус був абсолютно безневинний. Він жив праведним і досконалим життям; Він не заслуговував на покарання. Але Бог поклав усю провину людства на Нього. Ісус помер за мою і твою провину. Він, Син Божий, поніс покарання за наші гріхи, щоб згладити гріхи всього нашого життя. У цьому ми пізнаємо ту незмірну цінність, яку Бог надає нашому життю. Тим самим Господь дарує нове, істинне, почуття власної гідності, яка не залежить від наших успіхів і досягнень.

Новий статус

Боже бажання по відношенню до нас полягає в тому, що Він хоче простити нам нашу провину і зробити нас Своїми дітьми. Зі свого боку, Бог усе підготував для того, щоб це стало можливим. Але ми повинні відповісти на вирішальне питання: “Чи є це і нашим бажанням?” Ми не стаємо дітьми Божими автоматично. У Євангелії від Іоанна (1:12) ми читаємо: “А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути“.

Прийми і ти Ісуса Христа у своє життя. Попроси Його простити твою провину, перейняти подальше управління твоїм життям і зробити тебе дитям Божим. А цей статус не змінюється, він постійний, – і це чудово!

Автор: Манфред Резелер

Попередній запис

Гордість і гідність

«Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що ... Читати далі

Наступний запис

Найкращий засіб проти ідолів

«Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у ... Читати далі