Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Одного разу Авраам вийшов зі свого намету погрітися на сонці. Раптом він помітив, як здалеку наближаються троє чоловіків в одязі кольорів веселки. Він подумав: «Хто ці благородні мандрівники?» Це були три небесних ангели. Вони мали принести Авраамові звістку, тому зодягнулися в повітря й світло. Авраам пішов їм назустріч. І чим ближче він підходив до них, …
Усюди на своєму шляху Авраам висаджував молоді деревця. Саджаючи їх, він любив примовляти: «Дерева здіймаються над землею і простягають вгору свої гілки так само, як це робить дим, що піднімається від жертовника. Дерева вдячні світлу, і вітер розносить над землею шелест їхніх листків, пісню їхнього листя». Одного разу, виходячи зі свого намету, серед гілок недавно …
Аврам зі своїми людьми рушив туди, куди вказав йому ангел Господній. Разом із ним ішли його дружина Capa, батько Фарра і син його брата Лот. Через землі, заселені дикими племенами, вони прийшли до кордонів мирної землі Ханаан. Люди жили на квітучій і родючій землі. Дерева були рясно всіяні чудовими плодами. Місцевість називалася Харан. Аврам з …
Вавилоняни продовжували будувати вежу. Камінь за каменем, сходи за сходами, поверх за поверхом. З кожним днем вона ставала все вищою та вищою. Одного разу вночі Божественний голос сказав Авраму: «Прийди сьогодні на схилі дня до башти. З неба спустяться сімдесят ангелів. Вони змішають мови будівельників вежі, бо ті повинні розбрестися по всьому світу». Аврам зробив …
Минули роки. Спочатку Аврам перетворився на юнака, а потім – на сильного чоловіка. Під машкарою мандрівця прийшов він у місто до царського палацу. За наказом Німрода палац оточили кам’яні ідоли. Народ мав до них молитися. Аврам розмірковував: «Якщо я попрошу, щоб мене пустили до Німрода, мене висміють і проженуть геть. Якщо ж я вергну одного …
Ночами до Німрода часто приходили дивні сни. Ці сни навіював йому пропащий злий дух. Він назвав уві сні своє ім’я – Сандалфон. Він нашіптував Німроду: «Побудуй вежу до самого неба. На вершині постав моє зображення, і я врятую твоє місто від вогняного дощу і великої повені. Вогонь не зможе пошкодити вежу. На ній ти врятуєшся …
Після потопу люди зажили щасливо в новому світі. Усі вони говорили однією мовою. Це була мова їхнього рятівника Ноя. Тому вона стала для них священною. Ніхто на ній не лаявся. Ніхто її не перекручував. На ній молилися і приносили жертви під веселкою нового світу. Людей на землі з кожним роком ставало все більше і більше. …