Аврам зі своїми людьми рушив туди, куди вказав йому ангел Господній. Разом із ним ішли його дружина Capa, батько Фарра і син його брата Лот. Через землі, заселені дикими племенами, вони прийшли до кордонів мирної землі Ханаан.
Люди жили на квітучій і родючій землі. Дерева були рясно всіяні чудовими плодами. Місцевість називалася Харан. Аврам з родиною ненадовго тут оселився, а трохи згодом він з Лотом пішов далі в Ханаан. Там він побудував вівтар, щоб через жертвопринесення з’єднувати себе і своїх людей з Божественним світом.
В одну з ночей Аврам спав у своєму наметі. Раптом йому здалося, що хтось покликав його? Він прокинувся. Так, з глибини ночі в його душі звучав голос Бога. Він говорив: «Авраме, не бійся! Вийди з намету під зоряне небо. Чи зможеш ти порахувати зірки?»
Коли Аврам опинився під зірками, він був вражений: «О Господи, вони незліченні!» тоді Божий голос відповів: «Дивись, Авраме: так само, як численні зірки на небі, підпорядковані певному порядку, таким ж численним стануть твої нащадки і твій народ. Як батько народу ти повинен називатися тепер Авраамом».
Тоді Авраам схилився до землі і з побожністю припав до неї обличчям. Коли він знову підняв голову, по небу рухалася яскрава зірка. Божий голос замовк. Наставав ранок.
Авраам приніс на це місце камені і побудував на ньому вівтар. Місце, де з ним говорив Бог, стало для нього священним. Тепер він завжди здійснював тут жертвопринесення і проголошував молитви. Тут він збирав своїх слуг і свій народ для богослужінь.
Йшли роки. Авраам володів незліченними стадами корів і овець. У Лота, землі якого межували з землями Авраама, теж були корови, вівці, намети й раби. Але пастухи Лота були ледачими і дозволяли своїй худобі ходити там, де заманеться. Авраамові ж пастухи не порушували кордонів і не випасали худоби на чужих землях. На Лота і його слуг раз у раз сипалися скарги, а пастухи між собою постійно сварилися. Пастухи Авраама обурювалися: «Дивіться краще за своєю худобою, роззяви!» Пастухи Лота кричали у відповідь: «Трава всюди зелена, а в тіні ваших дерев так добре прохолоджуватися, тупа сторожо!» Лот ніяк не міг напоумити своїх пастухів, і тому Авраам запропонував Лотові: «Нехай не буде розбрату між мною і тобою, і між пастухами моїми і пастухами твоїми, тому що ми родичі; відділись же від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч; а якщо ти праворуч, то я ліворуч». Лот же побачив усю околицю Йорданську, що вона добре зрошувалася водою, і обрав він собі усю околицю Йорданську; і рушив Лот на схід.
