Після потопу люди зажили щасливо в новому світі. Усі вони говорили однією мовою. Це була мова їхнього рятівника Ноя. Тому вона стала для них священною. Ніхто на ній не лаявся. Ніхто її не перекручував. На ній молилися і приносили жертви під веселкою нового світу.
Людей на землі з кожним роком ставало все більше і більше. Коли померли Ной і всі, що врятувалися з ним у ковчезі, люди зібралися, щоб закликати нового царя. У ті часи жив могутній мисливець, котрий прославився відвагою і силою. Він носив одяг із шкур дванадцяти убитих ним диких тварин. Цього мисливця звали Німрод.
Багато-хто говорили: «Німрод має стати нашим царем: він найсильніший, він в єдиноборстві здолає будь-якого супротивника». Вони прийшли до Німрода й попросили: «Будь нашим царем! Ми готові тобі коритися! Владарюй над нами!» Усі схилили перед ним голови. А він, стоячи з піднятою головою, вимовив: «Я стану вашим царем, якщо ви виконаєте все, що я вам накажу». Насамперед він наказав: «Побудуйте для мене палац і високий трон». Всі як один взялися за роботу. Люди будували не тільки палац, але і велике місто навколо нього. Трон був висічений з каменю і стояв на чотирьох колонах. Кожна з них, вказувала на чотири сторони світу: південь, північ, захід, схід. Шість днів сидів Німрод на троні, а на сьомий сказав: «Цей трон для мене занадто низький».
Будівельники задумалися і вирішили на кам’яний трон поставити ще й дерев’яний. І прикрасили його незліченними зображеннями звірів. Німрод зійшов на нього і царював місяць, після чого знову завередував: «Дерево занадто м’яке для мене!» Тоді будівельники відлили трон із заліза. Спорудили його на дерев’яний, а за ним поставили драбину, щоб цар міг легко на нього підніматися. Німрод сів на залізний трон і царював півроку, але через півроку і цей трон йому перестав подобатися: «Він занадто похмурий для мене!» Тоді для нього відлили трон з міді. Його натерли дрібним піском до червоного блиску і поставили зверху. Новий трон Німроду припав до душі. На ньому він царював цілий рік, але одного разу, будучи в гніві, закричав: «Цей трон для мене занадто червоний!» Тоді срібних справ майстри покрили трон сріблом і відполірували його так, що він заблищав, як місяць уночі. Німрод зійшов на нього і царював на ньому два роки. Після чого заявив: «Мені миліший золотий трон!» Слуги кинулися всюди збирати золото.
Покликали золотих справ майстрів. Вони створили такий трон, який без будь-якого полірування блищав, як сонце. Правда, до нього довелося прилаштувати ще більш високі сходи. Між собою будівельники перешіптувалися: «Ну, тепер-то він заспокоїться. Вищий трон збудувати вже ніяк не можна, інакше він проб’є дах». Німрод піднявся на золотий трон і царював. Усякий, хто наближався до трону, мав падати перед ним ниць. Прохачам доводилося голосно кричати, щоб цар там, нагорі зміг їх почути. Минуло три роки, і Німрод придумав ще дещо: «Золотих справ майстри повинні прикрасити трон дорогоцінними каменями, щоб він блищав, як зоряне небо!» Але одного разу, Німрод, сидячи на цьому блискучому троні, надумав зробити його ще вищим і величнішим. І тоді йому прийшла нова думка.
