Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Два паростки вийшли поруч із землі, один – мирта, другий – терня. Спочатку вони мало чим відрізнялися один від одного, а коли виросли і розцвіли, один покрився запашним листям, а другий колючками. Так росли поруч Яків з Ісавом, у ранній юності нічим не відрізняючись один від одного. Але вони підросли і розійшлися в різні боки: …
Рабі Леві, зі слів р. Йоханана, розповідав притчу: – Одному мандрівникові лежав шлях через пустинну місцевість. На всьому шляху протягом десяти днів не зустрів він ні поселення, ні корчми, ні навіть води і жодної рослинності. Нарешті, показалося вдалині дерево. А під деревом виявилося джерело. Поїв мандрівник плодів від дерева, угамував свою спрагу, відпочив у тіні …
Содом перебував у розквіті, і це стало причиною гордині і порочності жителів його. – Ми, – казали вони, – живемо в спокої і достатку, – хліб йде із Содому, звідси ж вивозиться срібло, золото, коштовне каміння й перли. Для чого нам пускати сюди мандрівників, від яких лише один збиток? Заборонимо ж стороннім вступати в межі …
Від Ноя до Авраама десять поколінь, і за всі ці довгі роки Господь не говорив ні з ким із смертних, окрім Авраама. Притча рабі Нехемії: – У царя під час подорожі випала з корони перлина. Велів цар принести сито і просіювати пісок на тому місці. Просіяли раз – не знайшли, другий раз – не знайшли, …
Спочатку, до створення людини, одні тільки води славили Всевишнього. “Сильніший шуму багатьох вод могутніх, у небесах могутній Господь!” – співали моря, співали озера. І сказав Господь: – Так славить ім’я Моє стихія, позбавлена живої мови. Яким же солодким гімном оголосить всесвіт людина, яку Я створю! У царя був прекрасний палац, усі мешканці якого були глухонімі. …
При народженні Христа прислуговував Йосиф, названий чоловік Богоматері. При похованні Христа був радник Йосиф, «чоловік благий і праведний», як сказав про нього євангеліст Лука. Один Йосиф спостерігав, як Діва Марія сповила Божественне Немовля. Скорботна Мати дивилася, як другий Йосиф сповиває Божественного Мерця. Христа ховали чоловіки. Чомусь цей простий євангельський факт не тримається в пам’яті. Ми …
Рабі Єлеазар учив: – Світло, створене Передвічним у перший день творення, було такої чистоти і сили, що людина могла бачити від кінця до кінця всесвіту. З появою на землі гріха це чудове світло почало тьмяніти і, нарешті, було відняте Всевишнім у земного світу і приготоване для праведників у загробному житті. *** Рав Ієгуда вчив зі …
«У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16:33), – але яку ціну довелося платити Спасителеві, щоб здобути перемогу! Він віддав найдорожче, що мав – власне життя, тим самим виконавши Свої слова: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). І другом Христові, за якого Він …
Якщо я боюся болю і смерті, значить, я поганий священик? Можливо, це навіть ознака того, що я нікчемний християнин. Церква стоїть на крові мучеників, і від віруючої людини чекають першохристиянської безстрашності і дуже ображаються, якщо бачать, що тобі теж страшно, і ти боїшся загинути. Але ж християнські святі, незважаючи на хоробрість і чудеса мужності, теж …
Святий Антоній Великий помер у віці ста п’яти років. Він провів у пустинних подвигах близько вісімдесяти років, двадцять з яких минули в повній самоті. Неймовірна людина! Пісник і подвижник, але при цьому ніхто і ніколи не бачив його похмурим або суворим, мовчальник і аскет, але при цьому напрочуд приємний у спілкуванні і навіть у філософській …