Содом перебував у розквіті, і це стало причиною гордині і порочності жителів його.
– Ми, – казали вони, – живемо в спокої і достатку, – хліб йде із Содому, звідси ж вивозиться срібло, золото, коштовне каміння й перли. Для чого нам пускати сюди мандрівників, від яких лише один збиток? Заборонимо ж стороннім вступати в межі нашого міста.
Четверо суддів було в Содомі: Шакрой, Шакрурай, Зайфой і Мацлідін[1]. Цими суддями були встановлені такі правила:
- Хто має вола, зобов’язаний пасти громадське стадо один день, а хто ніякої худоби не має – два дні.
- Якщо хто відріже вухо в чужого осла, тварина поступає в повне його розпорядження до тих пір, поки не відросте відрізане вухо.
- Якщо хто нанесе іншому каліцтво, потерпілий вносить йому плату як за кровопускання.
- Хто пройде через міст, сплачує чотири зуза (срібна монета), а хто перебереться вбрід – вісім зуз.
Потрапив туди одного дня чоловік. Зажадали з нього чотири зуза мостової плати.
– Але ж я міст не переходив, – заперечував він, – а перейшов убрід.
– Тоді сплати вісім зуз.
Той не погодився. Побили його. Пішов він зі скаргою до суду; а там його присудили до сплати восьми зуз за переправу через брід, і окремо за кровопускання.
***
Заїхав у Содом на нічліг один мандрівник. На його віслюкові був нав’ючений дорогий, різноколірного візерунка килим, перев’язаний шнуром. Мандрівника зустрів один содомлянин і люб’язно запросив його на нічліг. Протягом двох днів не відпускав його гостинний хазяїн. Коли ж мандрівник зібрався, нарешті, у дорогу і запитав у хазяїна килим зі шнуром, той прикинувся, що не розуміє про що йому кажуть:
– Килим? Який килим?.. Ага, розумію: тобі приснився килим… Різноколірний, кажеш ти? І ще шнур приснився тобі? Це, мила людино, сон хороший, до добра тобі: шнур, який ти бачив уві сні, провіщає тобі довге життя, а килим різноколірний означає, що ти придбаєш прекрасний сад зі всілякими плодовими деревами. Ось, друже мій, що означає сон твій.
– Який там сон! – запротестував мандрівник. – Не уві сні, а наяву я здав тобі на зберігання килим зі шнуром і вимагаю, щоб ти мені їх повернув.
Відправилися до судді. А суддя, вислухавши обох, заявив мандрівникові:
– Цей поважний громадянин, що зробив тобі такий привітний прийом, здавна відомий у нас як чудовий тлумач снів, і на те, що він так добре розтлумачив твій сон про килим і шнур, ти маєш сплатити йому чотири срібника, – це за прейскурантом, і крім того за все, що ти з’їв і випив за ці два дні.
***
Якщо потрапляв туди жебрак, хліба йому не подавали, а кожен давав по монеті, на якій надписував своє ім’я, і бідняк врешті-решт помирав голодною смертю. Тоді кожен брав свою монету назад.
Був ще такий випадок.
Зустрілися біля колодязя дві дівчини. Одна з них мала вигляд украй виснажений і насилу трималася на ногах. На питання подруги – що з нею, вона розповіла, що в будинку в них усі припаси закінчилися, і сім’ю чекає голодна смерть. Інша, бажаючи допомогти нещасним, сходила додому і, наповнивши свій глек борошном, потайки помінялася з подругою глеками. Але це відкрилося – і “злочинницю” побили камінням.
І Господь сказав:
– Тепер, якби Я і хотів промовчати, голос цієї мучениці владно вимагає від Мене відповіді.
***
Дружина Лотова стала соляним стовпом.
Кара ця спіткала її за те, що в ту ніч, коли до них у будинок прийшли мандрівники-ангели, вона пішла до сусідів, кажучи: “Позичте солі, – у нас гості”. А метою її було накликати на мандрівників содомлян. Господь і обернув її на соляний стовп.
[1] (Шакрой і Шакрурай – від слова “шекер”, тобто брехня; Зайфой – від “зайфон”: підроблювач; Мацлідін – той, хто перекручує правосуддя).
