Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Нам подарували черепаху. До цього вона жила в однієї дівчинки, а ще раніше – в якогось хлопчика. Ніхто навіть не знав, скільки їй років і, взагалі, звідки вона взялася. Кожного разу її нові господарі давали їй нове ім’я. Але для черепахи це не мало значення – вона не озивалася на жодне з них. І от …
Який засіб від дитячих сліз найкращий, на ваш погляд? Мабуть, цукерки. Або щось солоденьке, смачненьке. І мами, і діти підтвердять це. Сльози на очах висихають дуже швидко, якщо за щокою в малюка з’являється льодяник. А як було раніше, ще до того як люди вигадали «Золотий ключик», «Дюшес» та «Чупа-чупс»? Чим заспокоювали матусі своїх хлопчиків і …
Що за дивовижні дерева ростуть в інших країнах! Хлібне, наприклад. Чи пляшкове. Захотів хліба – будь ласка! Не треба ні до крамниці бігти, ні в черзі стояти, ні гроші платити. Заліз на дерево, нарвав собі булочок, бубликів, кілька ватрушок захопив – їж собі на здоров’я. Або зібрався ти на пляж позагоряти, а компот налити нема …
– Це люстерко мені, певна річ, подобається! – промовив юний Соняшник, поглядаючи на небо. – Моє відображення в ньому видається напрочуд симпатичним. – Хи-хо-хо! – хрипло засміялась стара Ворона, яка сиділа на рваному капелюсі городнього опудала. – Та ти що, порожня твоя голова, вважаєш, ніби Сонце – твоє відображення? – Звичайно! Поглянь-но: я круглястий – …
– Не відпущу! Нізащо не відпущу! – кричала Горобчиха, розчепіривши скуйовджені крила. – Чирикусику, синку, послухай матусю. Навіщо тобі сьогодні летіти на город? Навіщо наражати себе на небезпеку? – Немає там ніякої небезпеки, мамо! Ми туди щодня літали. Це ж наш город! – Ти – просто неслух! – Горобчиха повернулася до Горобця. – Батьку, хоч …
– Як мені набридло це нудне й нецікаве життя! Кожного дня одне й те саме. Що я бачив, окрім цього куща дикого винограду та високого дерев’яного паркану? – скаржився маленький Равлик своїй матусі. – Чим тобі не до вподоби наш кущ? – здивовано запитала мама. – Ми з твоїм татом прожили тут усе своє життя. …
У хаті було тихо. Олекса, Ліза та Василь сиділи по різних кутках. Олекса намагався щось читати, Василь гортав альбом із фотокартками, Ліза вишивала, але нитки увесь час або рвалися, або плуталися. Діти вчора посварилися. Усе почалося через дурницю – Олекса взяв без дозволу Лізині фарби. Ліза образилася й обізвала його, Василь утрутився – перепало і …
– Іди-но сюди! – покликав Олекса Лізу до вікна. – Дивись, що Василь виробляє. Ліза визирнула у вікно й засміялася. Молодший братик, озброївшись довгим кийком, воював із своєю тінню. Він наступав на неї то однією, то другою ногою, стрибав із розгону. Василь гнався за нею, бив її шпичаком своєї зброї, проте тінь тікала, залишаючись неушкодженою! …
– Ну от на цій галявинці ми й перепочинемо, – сказав дідусь і поклав свого кошика на траву під берізкою. Олекса, Ліза та Василь розмістилися поряд із ним. – Покажіть-но мені свій здобуток, грибники, – посміхнувся дідусь. – Поганок не назбирали? – Та ні, ми гриби знаємо! – засміялися діти. – Бачу, що знаєте. Моя …
Напередодні маминого дня народження Андрій отримав двійку з математики. Йому дуже не хотілося засмучувати маму, і тому він вирішив виправити оцінку. Озброївшись червоною ручкою та лезом, Андрій узявся за справу. Він уперше в житті зважився на таке і через брак досвіду на місці двійки в нього виникла жахлива дірка. Іншого не залишалося, як видерти аркуша. …