Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Дехто запитує мене, чи цей день уже близько. Дотримуючись того, що написано у Святому Письмі, я відповідаю, що він надходить: “Так, незабаром прийду!” (Об. 22:20). Від Пасхи, від єдиної й вирішальної події – воскресення Ісуса – ми живемо, як сказано в Новому Заповіті, в останніх часах. Ще одна велика подія повинна відбутися в історії – …
Ось чому знаки є й будуть чимось винятковим, навіть якщо, як я казав, будуть численнішими, ніж ми сподіватимемось. Ісус теж не вислуховував негайно всіх скерованих до Нього прохань. Він допоміг багатьом грішникам, але не всім; підтримав чимало людей, яких зранило життя чи суспільство, але не чинив цього систематично; зцілив немало хворих, але не поставив лікарської …
Я гаряче підтримую довірливу молитву-прохання у відповідь на виразний заклик Ісуса. Прагну також популяризувати молитву за зцілення, вдаючись до якої ми, об’єднані в спільноті почуттями віри й надії, демонструємо, що серйозно ставимося до обітниці Господа. Що стосується останнього пункту, то тут не слід зважати на слова тих, які закидають нам: “Шукаєте сенсації, просите про те, …
Підсумуймо. Бачимо, що Ісус дуже відкритий на молитви-прохання, які люди скеровують до Нього. При цьому Він, однак, пропонує людям, які до Нього звертаються, поглибити свою віру. Це, власне, і стає причиною того, що Він зволікає з діями, адже попередньо вступає в діалог із людьми. У Євангелії описано чимало прикладів оздоровлення тих, кого Ісус великодушно зцілив, …
Таке трапилося з розслабленим, якого – через те, що навколо хати зібрався натовп, – приятелі опустили до помешкання крізь розібраний дах і поклали перед Ісусом (див. Мр. 2:1-12). Ісус, побачивши їхню віру, промовив до розслабленого: “Відпускаються, сину, гріхи тобі!”. Звичайно, хворий дістався сюди не для цього! Він прибув, щоб отримати зцілення, а не відпущення гріхів. …
Якщо хочемо, щоб Бог напевне вислухав нас, мусимо не помилитися щодо свого прохання. Коротка притча про небесних птахів і польові лілії з Нагірної проповіді мала б змінити спрямування нашої молитви, надміру пронизаної думками про матеріяльні життєві потреби. Послухаймо Ісуса, Який каже нам учитися в птахів і квітів: «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, …
Надто часто ми молимося на поверхні серця, немовби самими губами, не кидаючи на шальки терезів усіх засобів нашої віри. Не дозволяємо собі ризикнути, стрибнувши без парашута, хоча цей стрибок маємо зробити не в тривожну темряву, а в обійми Бога. І зробити це треба з розмахом і безпосередністю немовляти. Це наші розрахунки й вагання, а також …
Не молімося також для того, щоб повідомити Бога про своє становище, так, наче Він нічого не знає про наші біди й труднощі. Ісус, зрештою, виразно застерігав нас від цього: “…знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!” (Мт. 6:8). Якщо наполегливо молимося й невпинно звертаємося до Бога зі своїми проханнями, то робімо це …
До цієї абсолютної віри, конче потрібної для того, щоб нашу молитву було вислухано, я рішуче додав би також настійливе прохання Ісуса, щоб ми молилися наполегливо. Євангелист Лука наводить дві дуже повчальні притчі Ісуса на цю тему: притчу про настирливого приятеля (11:5-8) і притчу про несправедливого суддю, якого треба було довго просити (18:1-8). ПРИТЧА ПРО НАСТИРЛИВОГО …
Передусім хочу зробити важливе для мене уточнення. Не сподівайтеся, що я пом’якшу або хоча б найменшою мірою підважу зміст слів Ісуса. Чимало людей у такому разі зітхнуло б із полегшенням, заявивши, що слова Господа не слід сприймати дослівно. Педагогічні мотиви й прагнення переконати співрозмовника привели б їх до певної переоцінки: “Насправді, слід було б узяти …