НЕ БІЙМОСЯ ЗНАКІВ, НАВІТЬ ВИНЯТКОВИХ…

Я гаряче підтримую довірливу молитву-прохання у відповідь на виразний заклик Ісуса. Прагну також популяризувати молитву за зцілення, вдаючись до якої ми, об’єднані в спільноті почуттями віри й надії, демонструємо, що серйозно ставимося до обітниці Господа. Що стосується останнього пункту, то тут не слід зважати на слова тих, які закидають нам: “Шукаєте сенсації, просите про те, що надзвичайне”. Під цим оглядом Ісус завжди був першим, хто підтримав те, що сенсаційне й надзвичайне, являючи численні й виняткові знаки натовпові, що поспішав до Нього, коли Він десь перебував… Не відмежовуймося від дару Божого й покірно визнаймо, що в духовній пустелі, в якій дуже часто живемо, кілька знаків від Господа, декілька явно вислуханих молитов можуть пробудити й оживити приспану віру наших сучасників. Не робімо поспішного висновку, що ми вже стали ангелами, які не потребують жодного видимого й відчутного заохочення.

…ТА БІЙМОСЯ НЕЗДОРОВОЇ ГОНИТВИ ЗА ЧУДЕСАМИ

Зовсім інша справа – піддатися – а така небезпека існує завжди – нездоровому потягові до чудес, а особливо бажанню отримати силу, яка допомогла б нам заволодіти чудесним даром Бога. Вище ми бачили, що Ісус рішуче виступає проти поведінки такого типу. Молімося, отже, з вірою. Сміливо просімо Господа про все. Водночас визнаймо покірно, що Господь ліпше знає, що насправді є для нас добром. Будьмо впевнені, що Він чує й вислуховує всі наші молитви, які промовляємо з твердою вірою, однак дозвольмо Йому самому вирішувати, яким способом вислухати нас. Коли молимося, просто представмо наші прохання, по змозі віддаючи перевагу просьбам щодо внутрішньої благодаті, а також, якщо це лежить у нас на серці, додаймо: “Господи, я повідомив Тобі свої прагнення, але знаю, що Твоя сповнена любови воля відповідає моєму правдивому щастю й щастю всіх людей, про яких прохаю Тебе; отож прошу Тебе, щоб понад усе я любив усе, що Ти робиш, і з вірою приймав це з Твоїх рук”.

УМІТИ ПОЄДНАТИ ВІДВАГУ З ТАКТОВНІСТЮ

Позиція, пронизана довірою чи навіть любовною покорою, допоможе нам уникнути в наших проханнях будь-якої зарозумілости, непотрібного накопичення слів і жестів – немовби з їхньою допомогою можна магічним чином здобути благодать, – та всілякої істеричної екзальтації, яка може перетворити нашу покірну просьбу про знак на пошуки чудес. Що стосується спільнот, в яких практикують колективну молитву за зцілення, то – як мені це часом здається – те саме внутрішнє налаштування дасть змогу зі спокійною радістю та вдячністю приймати знаки, які Господь, можливо, захоче явити тим, котрі просили Його про них із дитячою щирістю й безпосередністю. Не маю застережень щодо того, щоб у групі, яка практикує таку молитву, лунали – як кажуть у “Віднові”[1] – “слова пізнання” типу: “Господь саме зараз оздоровлює людину, яка страждає на те чи те”. Оздоровлення, насправді, завжди є зціленням конкретного зла. Однак, як підказують мені відчуття, добре було б уникати в молитві про зцілення деталізації того, що належить до сфери анатомії й фізіології людини. Молитовна зустріч – це не лекція з медицини, а тому ми ризикуємо викликати в багатьох людей шок, якщо, не запитавши їх про згоду, почнемо детально досліджувати будову й функціонування стравоходу, підшлункової залози, дванадцятипалої кишки чи яєчників. Треба вміти поєднувати відважний реалізм віри з тактовністю, яка повинна з почуттям певної сором’язливости приховувати від людських очей частину тайни.

НЕ ВИМАГАТИ ЧУДА НАДТО ШВИДКО

Не слід також вимагати чуда надто швидко. Звичайно, трапляються випадки, коли отримані дари зцілення такі явні, що можемо в них одразу розпізнати знак Божий. Однак в інших ситуаціях треба обов’язково мислити критично. Віра – це чудовий дар Божий, але розум також. Підтвердження чуда як такого вимагає серйозної перевірки.

Кілька років тому в Льєжі я брав участь у колективній молитві за оздоровлення, яку очолював отець Емільєн Тардиф, нині вже покійний священик, котрого, проте, чимало людей далі шанують за харизму зцілення, якою його обдарував Господь. Вважаю, що емоційний тон тих урочистих богослужень був ідеально виважений. Жодної екзальтації, жодних нездорових пошуків сенсації, а лише жива віра в діяльну присутність Ісуса в Церкві й просте прийняття Його добродійств, учинених для свого люду. Знаки, безперечно, Господь являв пересічним вірним. Однак, перш ніж почати розмову про чуда в буквальному значенні цього слова, слід було б попросити чітко висловитися на цю тему представників науки й Церкви. Адже саме такий, надзвичайно вимогливий і суворий, підхід до чудес застосовують у Люрді, місці, де Господь помножує Свої добродійства, крім інших знаків, які можуть бути підтверджені як чуда в дослівному значенні цього слова.

ОТРИМАНІ ДАРИ – ЦЕ ЛИШЕ ЗНАКИ

І, врешті, ніколи не забуваймо, що знаки, які Бог уділяє у відповідь на молитви-прохання, – це завжди тільки знаки. Як кожен знак, вони вказують на щось інше, на глибшу дійсність. Отож, як ми це вище бачили, фізичне оздоровлення розслабленого, яке здійснив Ісус, – це зовнішній знак глибшого, внутрішнього зцілення, того, яке звільняє від гріха: “Відпускаються, сину, гріхи тобі”. Якщо подивитися на знаки, які являє Господь, ще загальніше, то побачимо, що вони скеровують нас до Його воскресення й дійсности, шлях до котрої воно відкрило, тобто до неба нового й землі нової (див. Об. 21:1), де “не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося” (Об. 21:4).


[1] Очевидно, ідеться про всесвітній католицький церковний рух “Католицька харизматична віднова” (“Харизматична віднова”), відомий також як “Харизматична віднова у Святому Дусі” (“Віднова у Святому Дусі”), який виник на Заході (передусім у США) у 1960-х роках. За приблизними підрахунками в Католицькій Церкві налічується від 70-ти до 140-ка млн. вірних, пов’язаних із цим рухом. З 1990-х років спільноти “Харизматичної віднови” існують і в УГКЦ. – Прим. пер.

Попередній запис

ВЗДОРОВЛЮЮЧИ ВСЯКУ НЕДУГУ І ВСЯКУ НЕМІЧ

Ісус зціляє сліпих і кульгавих на горі, Джеймс Тіссо Підсумуймо. Бачимо, що Ісус дуже відкритий на ... Читати далі

Наступний запис

ЇХ БАГАТО, АЛЕ ВОНИ – ВИНЯТКОВІ

Ось чому знаки є й будуть чимось винятковим, навіть якщо, як я казав, будуть численнішими, ніж ми сподіватимемось. Ісус теж ... Читати далі