ОЧИЩЕННЯ ВІРИ РОЗСЛАБЛЕНОГО

Таке трапилося з розслабленим, якого – через те, що навколо хати зібрався натовп, – приятелі опустили до помешкання крізь розібраний дах і поклали перед Ісусом (див. Мр. 2:1-12). Ісус, побачивши їхню віру, промовив до розслабленого: “Відпускаються, сину, гріхи тобі!”. Звичайно, хворий дістався сюди не для цього! Він прибув, щоб отримати зцілення, а не відпущення гріхів. Шукав зовнішнього оздоровлення, а не внутрішнього. Хотів таїнства для хворих (єлеопомазання), а одержав таїнство прощення! Однак те, що трапилося потім, дозволило розслабленому ліпше зрозуміти, ким є Ісус, і ще більше поглибити свою віру, яка від самого початку надихала його з друзями на відповідні дії.

ПОГЛИБЛЕННЯ ВІРИ КРОВОТОЧИВОЇ ЖІНКИ

Те саме стосується жінки, яка страждала на кровотечу. Оповідь Марка про неї така барвиста й промовиста, що варто навести її цілковито (див. Мр. 5:24-34).

«За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його… Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю… І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла… А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!».

Ця жінка вже має віру, бо, бажаючи доторкнутися до Ісуса, переконана, що в Ньому живе сила Божа, яка може оздоровити її. І справді, зцілилася за посередництвом звичайного дотику до одягу Господа. Однак її вірі ще бракує глибини. Вона вбачає в Ісусі джерело Божої енергії, але, здається, ще не достатньо наблизилася до самої особи Ісуса. Саме тому Ісус змушує її до особистого зусилля й повертає до вже здійсненого зцілення, вказуючи на те, що причиною оздоровлення стала радикальна віра, свідчення якої жінка щойно дала: “Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!”.

СТРИБОК СЛІПОГО ВАРТИМЕЯ

Схожою є й пригода сліпого Вартимея (див. Мр. 10:46-52). Перед нами – звичайна людина, яка зовсім не розуміється на богослов’ї. Почувши гул натовпу й довідавшись, що поряд проходить Ісус із Назарету, Який чинить чуда, сліпець починає гукати Його здаля, звертаючись до Нього як до Месії, як це було тоді прийнято: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!” Ісус не надто любив, коли Його так називали, оскільки поняття “Месія” було на той час двозначним. Тому чимало людей почали вимагати від сліпця, щоб він замовк. Однак він закричав ще голосніше: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” Адже в цю мить у нього з’явився життєвий шанс. Ісус зупиняється й каже покликати сліпого. І тоді люди говорять Вартимеєві: “Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе”. Виражаючи свою віру, чоловік устає, скидає свого плаща, підстрибує й – що сліпому зробити не так уже й легко – підходить до Ісуса. Відтак Той запитує його: “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?” Оце запитання! Людина не докладає зусиль, щоб знайти підбадьорливу, правильну, натхненну глибокою вірою відповідь. Відповідь з’являється відразу, вилітає з нього, наче куля: “Учителю, нехай я прозрю!” І Ісус вислуховує Вартимея, тобто просто робить те, що він просить Його, наголошуючи при цьому, однак, на вірі, яка керувала діями сліпця й принесла йому оздоровлення: “Іди, твоя віра спасла тебе!”. І сліпий прозрів та пішов слідом за Ісусом.

МАРТА І ЇЇ ДОРОГА ВІРИ

Про таку саму дорогу віри, але цілком в іншому стилі, читаємо в оповіді про воскресення Лазаря (див. Ів. 11:1-44). Дві сестри завчасу попереджають Ісуса про хворобу брата: “Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!…”. Незважаючи на свою дружбу з Лазарем, Мартою й Марією, Ісус ще на два дні залишається там, де Він перебував, і лише після цього вирушає в дорогу. Коли приходить, Лазаря вже чотири дні немає серед живих. Обидві сестри делікатно докоряють Ісусові за те, що Він не прийшов раніше: “Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат…” Це вже віра диктує їм такі слова, адже Марта й Марія переконані, що Ісус міг би не допустити смерти Лазаря. Але їхня віра ще більше поглибиться саме завдяки зволіканню Ісуса й смерті їхнього брата. Тому Ісус каже Своїм учням: “Умер Лазар. І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви.

Віра Марти швидко зростає. Одразу після висловлення делікатного докору Ісусові вона додає: “Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!”. Її віра велика, та все ж мусить ще більше поглибити її. Коли Ісус запевняє її: “Воскресне твій брат!”, – вона починає думати про загальне воскресення в кінці часів: “Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне”. Це – визнання віри, яка пустила паростки в серцях найпобожніших ізраїльтян. Однак у цій дуже чистій вірі Марти відчувається домішка певного розчарування: воскресення її брата останнього дня, зрозуміло, не відбудеться сьогодні… Ісус, проте, провокує її, підштовхуючи піти у своїй вірі незрівнянно далі. Каже їй: “Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?” Цього разу Марта має повірити, що Ісус особисто й уже сьогодні є життям вічним, що Він сам є воскресенням і життям її брата. Марта висловлює згоду й формулює одне з найсильніших визнань віри в усьому Новому Заповіті: “Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ”. Воскресення Лазаря, яке відбулося через кілька хвилин після цього, винагородить віру Марти. Однак коли Ісус наказує відкотити камінь із гробу, Марта висловлює застереження: “Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі…”. На що Ісус відповідає: “Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?” І, здобувши ще сильнішу віру, Марта побачила Божу славу!

Попередній запис

НЕ ПОМИЛИТИСЯ ЩОДО ПРОХАННЯ

Якщо хочемо, щоб Бог напевне вислухав нас, мусимо не помилитися щодо свого прохання. Коротка притча про небесних птахів і польові ... Читати далі

Наступний запис

ВЗДОРОВЛЮЮЧИ ВСЯКУ НЕДУГУ І ВСЯКУ НЕМІЧ

Ісус зціляє сліпих і кульгавих на горі, Джеймс Тіссо Підсумуймо. Бачимо, що Ісус дуже відкритий на ... Читати далі