ПРО ВАЖЛИВІСТЬ НАПОЛЕГЛИВОЇ МОЛИТВИ

До цієї абсолютної віри, конче потрібної для того, щоб нашу молитву було вислухано, я рішуче додав би також настійливе прохання Ісуса, щоб ми молилися наполегливо. Євангелист Лука наводить дві дуже повчальні притчі Ісуса на цю тему: притчу про настирливого приятеля (11:5-8) і притчу про несправедливого суддю, якого треба було довго просити (18:1-8).

ПРИТЧА ПРО НАСТИРЛИВОГО ПРИЯТЕЛЯ

«І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби, бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому. А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі. Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує».

ПРИТЧА ПРО НЕСПРАВЕДЛИВОГО СУДДЮ, ЯКОГО ТРЕБА БУЛО ДОВГО ПРОСИТИ

«І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом, говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…»

НАПОЛЕГЛИВА МОЛИТВА ЗВОРУШУЄ СЕРЦЕ БОГА

Мораль цих двох притч цілком очевидна. Ісус використав тут класичний аргумент – аргумент а fortiori, тобто такий, який (у перекладі) “і поготів” (“виходячи з вагомішого”) підтверджує сказане. Якщо буркотливий приятель урешті дає себе переконати й встає посеред ночі, щоб задовольнити бажання свого настирливого друга, то хіба ж Бог, що є нашим турботливим Батьком, не прислухається до наполегливих прохань Своїх улюблених дітей ще більше! Але увага! Не думаймо, що мета такої настирливости й такої наполегливої молитви – переконати нечутливого Бога! Якщо несправедливий суддя врешті вислухав удову, що напосідалася на нього, то наскільки більше Бог, Який є справедливим суддею, готовий негайно вислухати Своїх улюблених дітей. Якщо й існує проблема, то не в Бога, Який завжди прагне без зволікань вислуховувати нас, а радше в нас, на що нам виразно натякає сповнене стурбованости Ісусове запитання, яким закінчується друга притча: “Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?” І це правильне запитання.

МОЛІМОСЯ НЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПЕРЕКОНАТИ НЕЧУТЛИВОГО БОГА…

Це дає мені змогу порушити важливе питання. Чимало людей уявляють собі Бога всемогутньою істотою із затканими вухами й кам’яним серцем. Думають, що якщо Ісус радить нам молитися настирливо й наполегливо, то лише тому, щоб той глухий Бог урешті почув нас і викресав зі Свого серця хоча б іскорку співчуття. Яка неймовірна помилка! Адже Бог – це суцільне співчуття. Немає жодного іншого такого вразливого серця, як Його. Тільки-но пустивши перші паростки в нашому серці, молитва проникає в Його серце. Будьмо абсолютно впевнені в цьому. А тому ніколи не молімося для того, щоб переконати Бога проявити щодо нас людяні почуття. Насмілюся сказати, що Він людяніший, ніж ми, у чому, зокрема, переконав нас своїм воплоченням, тієї миті, коли став людиною.

Попередній запис

СПРИЙМІМО СЛОВА ІСУСА ДОСЛІВНО Й СЕРЙОЗНО

Передусім хочу зробити важливе для мене уточнення. Не сподівайтеся, що я пом’якшу або хоча б найменшою мірою підважу зміст слів ... Читати далі

Наступний запис

...ЧИ ПОВІДОМИТИ НЕОБІЗНАНОГО БОГА...

Не молімося також для того, щоб повідомити Бога про своє становище, так, наче Він нічого не знає про наші біди ... Читати далі