Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Дивіться, яка закономірність виявляється. Щоб повірити, покласти свої надії на Бога, треба раніше розпрощатися з будь-якою іншою надією. Кожна людина, чи Павло це, Авраам, або хто інший, міг повірити лише тоді, коли втрачав надію на людей. Оскільки ми не віддаємо її за власною волею, Бог вимушений віднімати її. І доводиться Йому це робити з великою …
Є ще один вид надії, про який необхідно висловитися цілком безперечно. Християни охоче погоджуються з тим, що надія на людей недоречна. Тому рідко можна почути з християнських вуст: «Я сподіваюся на себе» або «Я повністю поклався на свого друга» і тому подібне. Як правило, ми виражаємося більш благочестиво: Тільки Ти Господь – надія моя Сила …
Що мене утішає, так це те, що Бог проводить такими драматичними шляхами всіх, хто шукає Його. Навіть великі подвижники йшли тими самими шляхами випробувань. Навіть апостол Павло не був виключенням. У Другому посланні до Коринф’ян 1:8-9 апостол розповідає своїм коринфським друзям про труднощі, які спіткали його самого і співробітників в Ефесі (провінція Асія): «Бо не …
Ми постійно розчаровуємо один одного. Це нормальний стан речей, бо ми – тілесні, тростина надломлена, та така, якщо хто зіпреться на неї, увійде йому в долоню і проколе її. Людина думала, що бачить стовпів церкви, поклала свою надію на них і, дивишся, спіткнулася, потрапила в спокусу! Радій, каже апостол Петро, є надія, що скоро по-справжньому …
Схоже, на це питання є дві відповіді. Передусім, тому що наш Бог – справедливий Бог. «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7-8). Це ще одна картина з Писання, яку …
Іов скаржиться: «Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?» (Іов. 7:12). «Обклав мене Своєю сіткою. Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду. Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву. Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з …
Час викриванню гріхів настав у січні 586 р., коли загроза руйнування міста стала реальністю. За стінами показалося незліченне військо царя Навуходоносора. Придивившись, можна було розгледіти люті обличчя халдеїв, розсерджених наполегливим опором жителів Єрусалиму. Юдеї були серйозно налякані. Одна справа – слухати палкі промови пророка, і зовсім інше, гасити запалені стріли супротивника, що намагається підпалити місто. …
Адже, як довго не зникала надія. Нарікання і скарги юдеїв примушують нас подумати, що біда несподівано спіткала їх. Але це оманливе враження. Задовго до того фатального дня, 19 липня 586 року до Р.Х., коли вавилоняни увірвалися в місто, Бог невпинно попереджав їх: «Не надійтеся на оманливі слова: “тут храм Господній, храм Господній, храм Господній”. Але …
У кожного автора є завдання: заінтригувати читачів якимсь незвичайним початком, щоб вони відразу відчули потребу уважно спостерігати за ходом думки автора. Переді мною теж стоїть це завдання, але на щастя, пророк Єзекиїль, уривок з книги якого я пропоную, значно її полегшує. Я тільки попрошу вас: яскраво уявіть собі ту картину видіння, яку описує пророк. Запевняю …