Катастрофа

Час викриванню гріхів настав у січні 586 р., коли загроза руйнування міста стала реальністю. За стінами показалося незліченне військо царя Навуходоносора.

цар Навуходоносор

Придивившись, можна було розгледіти люті обличчя халдеїв, розсерджених наполегливим опором жителів Єрусалиму. Юдеї були серйозно налякані. Одна справа – слухати палкі промови пророка, і зовсім інше, гасити запалені стріли супротивника, що намагається підпалити місто.

Людина релігійна, у якої Бог тільки на вустах, сміливо сповідує перемогу, поки загроза за сотні верст, але, побачивши її під вікнами власного будинку, починає метушитися:

– О, Господи, за що ж мені таке? Можливо, десятину не доплатив? Може, Біблію не дочитав? Потрібно швидше дочитати пару розділів. Може бути за те, що в храм не ходив кожного тижня? О, Боже, присягаюся не пропускати більше трьох богослужінь підряд!

Точно так стали метушитися жителі Єрусалиму, потрапивши в облогу.

– Що ж такого ми недоробили? Може, хто кульгаву вівцю приніс і образив цим Господа?

– Ти десятину всю виплатив?

– На богослужіння не спізнювався?

І тут цар Седекія припустив: ювілейні роки один змінюється другим, а ми не відпускали на свободу співвітчизників-рабів, як було заповідано ще при Мойсеєві (Лев. 25:40). Чи не в цьому причина облоги?

Царську ініціативу підтримали, розвинули кипучу релігійну діяльність.

– Давайте оновимо заповіт з Господом!

– Відпустимо на свободу всіх своїх рабів з євреїв!

– Ніколи не триматимемо їх надалі в рабах!

– І весь народ нехай скаже: «Амінь»!

«І послухалися, – пише Єремія, – усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, – і послухалися і відпустили» (Єр. 34:10). Правда, дивне якесь продовження цього уривка: «Після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями»(!). О це так! О це заповіт!!! Що сталося? Виявляється, у них з’явилася надія: вороги відступили від Єрусалиму, бо єгипетський фараон Хофра, союзник царя Седекії, ударив халдеїв з тилу, і ті вимушені були прийняти битву.

«Тому так говорить Господь: ви не послухалися Мене у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, – говорить Господь, – проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду» (Єр. 34:17).

Дуже скоро халдейська мова знову зазвучала під стінами Єрусалиму. Цього разу вавилоняни не пішли.

Осада Навуходоносором Єрусалима, гравюра XVII ст.

«Сион простягає руки свої, але утішителя нема йому. Господь дав повеління про Якова ворогам його оточити його; Єрусалим зробився мерзотою серед них» (Плач. 1:17).

«Священики мої і старці мої гинуть у місті, шукаючи їжі собі, щоб підкріпити душу свою» (Плач. 1:19).

«…Діти і немовлята умирають від голоду посеред міських вулиць» (Плач. 2:11).

«Господь визначив зруйнувати стіну дочки Сиону, простягнув вірьовку, не відхилив руки Своєї від руйнування; знищив зовнішні укріплення, і стіни разом зруйновані» (Плач. 2:8).

«Ти скликав звідусіль, як на свято, жахи мої, і в день гніву Господнього ніхто не врятувався, ніхто не уцілів; тих, які були мною вигодувані й вирощені, ворог мій знищив» (Плач. 2:22).

Плач Єремії, Юліус фон Каролсфельд

Бог іноді поводиться жорстоко. Вони молилися,  приносили жертви, а Він віддав їх на наругу ворогові. Вони сподівалися, чекали допомоги, але ніхто не прийшов врятувати їх. «Загинула надія наша…».

Попередній запис

Передісторія руйнування

Проповідь Єремії, Гюстав Доре Адже, як довго не зникала надія. Нарікання і скарги юдеїв примушують нас ... Читати далі

Наступний запис

Довести до краю

Іов скаржиться: «Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?» (Іов. 7:12). «Обклав мене Своєю сіткою. ... Читати далі