Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Але в притчі про милосердного самарянина є ще одна дійова особа, про яку зазвичай не згадують – це Господь. При чому Він може бути не тільки в ролі милосердного самарянина, але й в ролі пораненого, напівживого мандрівника, який тільки і чекає від нас допомоги. «Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. …
Тепер настав час поговорити ще про одного героя притчі, про якого, втім, мало хто згадує – це подорожній, якого поранили та пограбували розбійники, і власне якому допоміг добрий самарянин. Уявіть собі, наскільки це можливо, почуття цього бідолахи – спочатку його побили, пограбували, кинули помирати край дороги, а на допомогу йому прийшов… самарянин, людина з якою …
Нарешті, наша розмова підійшла до милосердного самарянина. Чому нарешті? Бо частіше люди звертають увагу на недоліки, погані вчинки ближніх, а не на їх чесноти та добрі справи, які ми вважаємо саме собою зрозумілим. Саме цікаве, що свої недоліки ми можемо впритул не бачити, проте добрі справи та чесноти вважати чимось надзвичайним – не завжди, але …
Згадавши минулого разу священика і левіта, варто було б сказати про них ще кілька слів, а точніше побачити в їхньому образі самих себе. У такому випадку, можливо, ми будемо більш поблажливо ставитися до них: адже колода у власному оці за нашими суб’єктивними враженнями значно менша за скалку в оці ближнього (див. Мф. 7:3). Власне, що …
У притчі про милосердного самарянина, окрім священика і левіта, є ще негативні персонажі – це розбійники, «які зняли з нього (тобто подорожнього) одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого» (Лк. 10:30). Здавалося, що можна сказати про цих людей? – Ніби нічого, як мовиться, їхні вчинки самі свідчать про них. Але виходячи з цього, …
«Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм» (Мф. 13:34) – робив же це Спаситель з метою донести до оточення, яке в своїй масі складалося з неписьменних селян та рибалок, душерятівні істини. Христос говорив про знайомі цим людям речі: про польову траву та небесних птахів, запашні квіти та насіння гірчиці, …
Більшість людей не вірять у Бога, навіть ті, хто вважає себе віруючими. Вони, звісно, можуть припускати Його існування, ходити регулярно до церкви, навіть приймати діяльну участь у парафіяльному житті… але залишатися байдужими людьми. Бо саме байдужість є ознакою того, що людина не пізнала Бога, бо пізнавши Бога людина вже не може залишатися байдужою – от …
Притча про милосердного самарянина передусім звернена до віруючих людей, які вважають, що ніби «знають» Бога. Чому саме ніби? Бо якщо вони дійсно знали Бога, у них не виникало б запитань, на кшталт запитань, які задав Спасителю невідомий законник із згаданої притчі. Хоча, насправді, це й не було запитанням, бо з подібною ситуацією Христу ще раз …