Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Слова про блаженство тихих майже точно повторюють вірш з псалму, і євангеліст чітко хоче, щоб ми це помітили. Отже, перший ключ до цих слів треба шукати в 37-му псалмі. Псаломщик виявився в більш ніж звичайному становищі: дивлячись на життя, він побачив, що погані люди процвітають, а ті, хто слідує закону Господньому, безпорадні перед їх переможною …
Так, найближчий контекст нашого блаженства – повна чи відносна несумісність Царства Божого і якого б то не було досягання успіху в земному житті. Але це не все; і для нас і для євангеліста Матея блаженство вбогих духом – значно глибше. У тій же Нагірній проповіді Христос повідомляє нам ще одну дуже важливу істину про земне …
Євангеліст Матей і євангеліст Лука говорять про це блаженство не зовсім однаково. У Луки воно простіше і, можливо, було спочатку: «Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже» (Лк. 6:20); а протиставлено воно словам: «Горе ж вам, багатим» (Лк. 6:24). Таку простоту, майже грубість не треба відкидати. Ту ж саму думку (точніше – звістку) ми знаходимо …
Блаженства являють нам дуже дивну людину: вона бідна та тиха, вона плаче, взагалі – вона досить жалюгідна, хоча і може чомусь мирити інших. Майже ніхто не хоче рис, що перерахував Христос. Одні гидливо жаліють таких людей, іноді намагаючись «виправити їхні справи», другі – ті, хто виявився в «подібному становищі», – романтизують його. Нелегко визнати: «Так, …
Ніхто не сумнівається в тому, що блаженства грають особливу роль у християнському світогляді. Босюе сказав своїм черницям: «Якщо Нагірна проповідь – суть християнства, вісім блаженств – суть Нагірної проповіді». Проте текст про блаженства дуже дивний. Чим більше думаєш про нього, тим більше він спантеличує. Блаженства, без сумніву, кличуть нас на нечувані висоти духовного і морального …