Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Промайнули століття. Виникали й розпадалися імперії, гинули цивілізації, воєнні, політичні і соціальні перевороти змінювали сам вигляд землі, але Церква, заснована Ісусом Назарянином, серед цього бурхливого моря височіє, мов скеля. Віра, яку в перші дні сповідували лише кілька десятків людей, сьогодні стала рушійною силою для мільярдів мешканців землі, які говорять різними мовами й створили безліч різних …
Ранок Церкви займався над краєм Генісаретським. З кожним днем зростав потік віруючих. У Галилеї ніхто їм не перешкоджав. Іноді вони сотнями йшли в пустельні місця для молитви, чекаючи на зустріч з Господом. Назаретську сім’ю, особливо Марію – Матір Спасителя, оточило благоговійне шанування. Невдовзі до общини приєдналися навіть ті родичі Ісуса, які раніше були осторонь від …
14 квітня – 18 травня Ніби на крилах примчали Одинадцять назад до Капернауму. На той час від паломників уже багато хто знав про страту. Але всіх дивували учні Назарянина. Вони зовсім не були пригнічені, навпаки – у них відчувалася просвітлена радість, майже екстаз. Що могло так вплинути на Симона і його друзів? Люди, які знали …
Євангельські оповіді про з’явлення Христа приділяють багато уваги тому, як новий досвід розкривав учням значення біблійних пророцтв. Тільки тепер вони збагнули, чому приниження і хрест Сина Людського є ознакою Його месіанства. Лише тепер вони змогли іншими очима прочитати рядки Біблії про викупні Страсті Слуги Господнього. Цей процес прозріння найповніше зображений в оповіді св. Луки про …
Багато незбагненного зберігають архіви історії, але можна сміливо стверджувати, що найнеймовірніше в них – життя Ісуса Назарянина і таємниця, якою увінчалося Його життя. Справедливо вважають, що ця таємниця виходить за межі, досяжні для людського розуміння. Але є факти, якими аргументує історик. У ту мить, коли Церква, ледве народившись, здавалося, назавжди загинула, коли будівля, зведена Ісусом, …
9-14 квітня Коли 8 квітня зайшло сонце, закінчився час суботнього спокою, але жінкам ще треба було купити духмяні порошки та мазі, з яких готувалася суміш для бальзамування. Тому відвідання гробу відклали до наступного ранку. Про сторожу вони не знали: їх лише непокоїло, хто ж допоможе відкотити важкий камінь. Марія Магдалина прийшла раніше від своїх подруг. …
А тим часом первосвященики, зачувши, що Назарянина поховали в саду біля Голгофи, а не з іншими страченими, стривожились: а що, як прихильники почнуть влаштовувати паломництва на Його могилу й викрадуть тіло, а потім скажуть, що Він – живий? Бажано було викоренити саму пам’ять про Нього. Тому група старійшин знову прийшла до Пилата з проханням, щоби …
7-8 квітня Голгофа спорожніла. Люди розійшлися по домівках, де на них чекали рідні для здійснення святкової трапези. Лише солдати все ще сиділи біля пагорба. Вони не мали права покинути пост, доки не помре останній засуджений. Римляни часто залишали тіла на хрестах, аби трупи нагадували про кару, яка чекає на їхніх ворогів. Але Синедріон клопотався перед …
Хрести з повішеними поставили і завалили їх камінням біля підніжжя. Тепер охорона чекала останнього подиху засуджених. Щоб згаяти час, солдати жартували, грали в кості. За звичаєм, вони мали взяти собі одяг страчених. Вояки розірвали його на частини, лише суцільнотканий хітон Ісуса вирішили не псувати й кинули на жереб – кому він належатиме. Нерідко кажуть, що …
7 квітня В Єрусалимі досі показують «Шлях скорботи» (Vіa dolorosa), яким люди вели на смерть Спасителя світу. З євангельських часів багато змін сталося в топографії міста, й тому важко відстоювати вірогідність передання. Безсумнівно, однак, що саме такою вузенькою східною вуличкою рухалася процесія, яка опівдні, в пасхальну п’ятницю 14 нісана, вийшла з Преторії[1]. Нікого з близьких …