31 Проти захланности 1-7; багатство добре лише тоді, коли душа чиста 8-11; їда й пиття 12-24; бенкет 25-31
1 З-за багатства безсоння виснажує тіло, а журба про нього сон відганяє. 2 Клопоти денні не дають спати: недуга тяжка сон забирає. 3 Багатий трудиться, статки збираючи, і при зупинках заживає розкошів. 4 Убогий же трудиться з життьової вимоги, тож і в спочинку він – злиденний. 5 Золотолюбові нема виправдання, хто гониться за зиском, на манівці зіб’ється. 6 Багато людей пропало з-за золота, і падіння їхнє було неминуче. 7 Воно – колода спотикання для тих, що йому жертвують, і пастка – для кожного безумного.
8 Щасливий той багатий, який без плями, який за золотом не побивається. 9 Хто він? Ми його щасливим наречемо, бо чудо вчинив він серед народу свого. 10 Хто перейшов цю пробу й лишивсь досконалим? Це буде на похвалу для нього: хто міг переступити, а не переступив, – зло вчинити, а не вчинив? 11 Блага такого скріплені будуть, про його добродійства розповість громада.
12 Коли сідаєш до столу препишного – не роззявляй над ним своєї горлянки й не кажи: «Ну й багато на ньому всячини!» 13 Пам’ятай: несите око – це річ погана. Яке бо створіння гірше за око? Ось тим воно й плаче з кожного приводу. 14 Куди такий гляне – руки не простягай, і разом з ним не накидайсь на миску. 15 Розумій твого ближнього, як себе самого, і в кожній справі будь розважливий. 16 Їж по-людському те, що лежить перед тобою: не жвакай, – не будь огидний. 17 А й заради доброго виховання перший припиняй: не об’їдайся, бо таке вразити може. 18 І до столу сівши у великім товаристві, перший не простягай руки своєї. 19 Вихованій людині вистачає мало, – тож і на ложі своїм не сопітиме: 20 бо здоровий сон, коли живіт поміркований: людина, вставши вранці, є сама собою; тяжке ж безсоння, нудоту, болі внутрощів – має людина, яка не знає наситу. 21 Тож коли занадто ти переївся – устань, геть виблюй – то й зробиться легше. 22 Слухай мене, дитино, і не погорджуй мною: кінець-кінцем слова ти мої зрозумієш. У всіх твоїх справах будь старанний, і ніяка недуга тебе не спіткає. 23 Щедрого хлібом на всю губу вихваляють, і про гостинність його свідоцтво – певне. 24 А хто скупий хлібом, на того місто нарікає, і про скнарість його свідоцтво – точне.
25 Не будь при вині хоробрий – вино багатьох погубило. 26 Горно – проба на твердоту криці, вино – на серця у змаганні бундючних. 27 Вино для людей – життєвий напій, коли то його помірковано п’ють. Що за життя, коли вина бракує? Його ж бо створено на радощі людям. 28 Радощі серця, втіха душі – вино, пите вчасно й уміру потреби. 29. Гіркота для душі – вино, пите занадто, та ще й із пристрастю і з суперечкою. 30 Пияцтво безумному – погибель: більше гніву, зменшення сили, завдавання ран. 31 Не гани ближнього під час винопиття: його не зневажай, коли він веселий, не озивайсь до нього образливим словом і не докучай, гроші назад вимагаючи.
32 Бенкет 1-13; зберігання закону 14-24
1 Зробили тебе господарем? Не виносься: будь поміж ними як один з їхніх – подбай про них, а потім сядеш. 2 Щойно повинність виконавши, займи своє місце, щоб разом з ними ти міг веселитись і щоб тим увінчалось твоє порядкування. 3 Промовляй, старший, бо воно тобі личить, але – з розбором, второпно й музиці не на заваду. 4 Де треба слухати, не розливайся в розмові – не вдавай мудрого, як де пора на теє. 5 Самоцвітна печать на злотій прикрасі – гучні музики під час винопиття. 6 Смарагдова печать у золотій оправі – спів із музиками при вині солодкім. 7 Промовляй, юначе, як відчуваєш потребу, – та тільки разів зо два, а більше – якщо спитають! 8 Висловлюйся коротко: багато – кількома словами. 9 Бувши з визначними, до них не рівняйся; не многослов, коли говорить інший. 10 Громові блискавка передує – ласка ж передує сором’язливому. 11 Уставай вчасно, не будь останнім; повертаючись додому, – біжи, не гайся. 12 Розважайся там, чини за вподобою, але не гріши зухвалими словами. 13 А за все за оте – благословляй свого Творця: Він бо тебе напоює благами Своїми.
14 Хто Господа страхається, той повчання прийме; ті, що Його шукають, знайдуть Його ласку. 15 Хто шукає закон, той ним насититься, – лицемір же об нього лиш спотикнеться. 16 Хто Господа страхається, той розсудливим стане: праведність таких сяятиме світлом. 17 Грішна людина докору уникає і, щоб чинити свою волю, вимівки шукає. 18 Розумний поради не занехує, – безбожний же й бундючний нічого не страхається. 19 Не роби нічого, не зваживши думкою, то й не будеш каятись у вчинках своїх. 20 Не ходи вибоїстою дорогою, бо інакше спотикнешся об каміння. 21 Не покладайся й на гладеньку стежку. 22 Навіть з дітьми своїми обережний будь. 23 У всьому, що робиш, на себе зважай, бо й у тім – виконання закону. 24 Хто вірить у закон – зберігає заповіді; хто на Господа покладається – не зазнає шкоди.
33 Закон Господній 1-6; протилежності в явищах 7-19; господар у хаті 20-33
1 Хто Господа страхається, того лихо не спіткає, бо й від спокуси врятує Він його наново. 2 Мудрий не має ненависти до закону, хто ж з ним лицемірить – той мов судно у бурі. 3 Розумний плекає віру в закон: для нього закон – вірогідний вирок. 4 Приготуйся словом, і тебе будуть слухати; зосередься знанням – і тоді відповідай. 5 Серце дурного, мов те колесо в возі, й мов вісь, що обертається – його міркування. 6 Глузливий друг – неначе той огир, який іржить під кожним вершником.
7 Чому воно так: день ліпший від дня, хоч денне світло в році – все від одного сонця? 8 Бо їх розрізнено спізнанням Господнім: Він бо встановив усякі пори й свята. 9 Одні серед них Він посвятив і звисочив, інші ж учинив будніми днями. 10 А й люди всі – з глини походять, з тої ж землі створено й Адама. 11 У Своїм повнознанні Господь розділив їх і різними їхні стани вчинив. 12 З них деяких Він благословив і винищив, інших між ними – освятив і до Себе наблизив, а деяких – прокляв, понизив, а й викинув їх із їхнього місця. 13 Так, як і глина в руках ганчаря, що з неї виробляє він за своєю волею, так люди в руках, того, хто створив їх і хто їм воздає за Своєю справедливістю. 14 Супроти зла – добро, супроти смерти – життя, тож так і супроти благочесного – грішник. 15 Поглянь же на всі діла Всевишнього: вони всі – до пари, одне проти одного. 16 А я, останній – я, не доспавши, дозбирував за тими, що виноград збирають. 17 За Господнім благословенням, прибув я швидко й, мов винозборець, винотоку наповнив. 18 Зважте ж: я трудивсь не для себе самого, а й для тих усіх, що освіти шукають. 19 Тож слухайте мене, вельможі народу, – проводарі громади, насторожіть вуха!
20 Синові й жінці, братові й другові, доки живеш – не давай над собою орудувати; а й майна свого не давай іншому, щоб не довелось тобі, розкаявшись, просити його назад. 21 Доки ще живеш і доки духу в тобі – будь-кому себе не видавай на поталу. 22 Ліпше бо, коли в тебе діти попросять, ніж сам би ти в руки дітей своїх заглядав. 23 У всіх своїх ділах будь незалежний і не допускай твоїй славі заплямитись. 24 Коли закінчаться дні життя твого, коли смерть настане, – роздавай свою спадщину. 25 Для осла – паша, палиця і вантаж, для раба – хліб, карність і праця. 26 Застав раба до праці, і матимеш спокій; а звільниш йому руки – він шукатиме волі. 27 Ярмо й посторонок гнуть шию, тож рабові лукавому – колоди й побої. 28 Займи його працею, нехай не дармує: з безділля навчаються багато лихого. 29. Нехай так працює, як йому личить, а коли не слухається – наклади кайдани. 30 Однак не вимагай ні від кого занадто й не роби нічого без здорового глузду. 31 Коли маєш слугу, хай буде – мов ти сам; він бо – кровне твоє надбання. 32 Коли маєш слугу – вважай його за брата, бо й як себе самого, так і його потребуватимеш. 33 Як знущатимешся з нього, і він утече геть від тебе, то – на якій дорозі тоді його шукатимеш?
