34. Сни й чари 1-7; досвідчений мандрівник 8-12; шанування Бога 13-17; про жертви 18-21
1 Надії нерозумного – пусті та марні, і безглуздого окрилюють самі сновиддя. 2 Хто вірить сновиддям – скидається на того, що за тінь хапається і за вітром женеться. 3 Це сновиддя – згідне з отим, що подоба обличчя в дзеркалі[1]. 4 Що від нечистого може вийти чисте, а від брехливого – що правдиве? 5 Ворожба, чарування, сновиддя – речі порожні, це бо маріння вагітної жінки. 6 Коли їх у відвідинах Всевишній не зіслав, – не прихиляйся до них своїм серцем. 7 Бо сновиддя багатьох збили з пантелику, й ті, що на них надіялись, – розчарувалися.
8 Виконання закону має бути без фальшу: досконала мудрість – лише з уст щирих. 9 Многомандрівна людина – многотна знаннями, і хто дознав досвіду, розумно й розмовляє. 10 Хто не зазнав спокуси, той мало знає, – хто ж бував у подорожах, той набув досвід. 11 Багато дечого бачив я під час моїх мандрів, і знаю я більше, ніж можу оповісти. 12 Нераз потрапляв я у смертельну небезпеку, тож рятувався – завдяки досвідові.
13 Житиме дух отих, що Господа страхаються: надія бо їхня в тому, хто врятувати їх може. 14 Хто Господа страхається, перед іншим страху не має: нічого не боїться, бо Він – його надія. 15 Того душа щаслива, хто Господа страхається, – бо на кого б він зіперся, і хто б його підтримав? 16 Господні очі на тих, які Його люблять: могутній Він їм захист і потужна підтримка; від пустельного вітру сховок, від полуденної спеки захорона; осторога від спотикання й допомога від падіння: 17 Він, що душу вгору підносить й очі освітлює, що дає здоров’я, життя й благословення.
18 Приноси з неправно набутого – все одно, що й глузування: дари беззаконних не можуть бути вгодні. 19 Не довподоби Всевишньому нечестивих приноси, і гріхи Він прощає – не за численні жертви. 20 Мов би сина жертвує на очах у батька, хто приносить жертву з добра нужденних: 21 таж за нестатків хліб це для вбогих – життя, і хто й того їх позбавляє, той – просто кровожерний.
22 Вбиває ближнього, хто відбирає його прожиток; позбавляти наймита заробітку – це кров проливати. 23 Один будує, другий руйнує: яка їм з того користь – невже тільки труд? 24 Один молиться, другий проклинає – чий же голос Владика вислухає? 25 Хто вмивається, доткнувшись мертвого, а потім до нього знов дотикається, – яку бо зискає користь він із свого миття? 26 Отак і людина, що за гріхи свої постить, а потім вирушає те саме чинити: хто бо вислухає молитву такого, і яка йому користь із того, що понижався?
35. Найкраща жертва – праведне життя
1 Хто закон береже, той приноси множить; хто пильнує заповіді, той мирні жертви приносить. 2 Хто віддячується – все одно що й муку питльовану жертвує; хто ж милостиню творить – приносить похвальну жертву. 3 Довподоби Господеві, хто від зла відступає; покутна жертва – уникання неправоти. 4 Не з’являйся перед Господом з порожніми руками, бо все те – заради виконання заповіді. 5 Приносини праведного жертовник ситять, і пахощі їхні до Всевишнього здіймаються. 6 Жертва від праведного мужа приємна, спомин про неї не забувається. 7 Добрими очима хвали Господа, первоплодів рук твоїх не поменшуй. 8 При всяких приносинах будь веселий обличчям, посвяту десятини вчиняй із радістю. 9 Воздавай Всевишньому згідно з його даром – щедро за твоїми власними статками; 10 Господь бо тобі відплатить, поверне тобі всемеро. 11 Не вчиняй підкупу – його не буде прийнято: не звіряйся на жертву несправедливу, 12 Господь бо – суддя, Він не зважає на особи. 13 А й не зважатиме на особу Він проти бідного – Він бо вислуховує просьбу покривдженого. 14 Сироти проханням Він не погордує, ані вдовою, яка свою скаргу виливає. 15 Чи ж сльози вдовичі не течуть по щоках, не кричать проти того, хто їх викликав? 16 Хто служить, той буде доброзичливо прийнятий, і молитва його аж до хмар досягне. 17 Смиренного молитва крізь хмари пробивається: він не матиме втіхи, аж поки вона не дійде; 18 не спиниться, поки Всевишній над ним не зглянеться й не розсудить справедливих та не вчинить розправи. 19 Господь не забариться й не довго терпітиме їх, 20 поки не поб’є крижі немилосердним і не воздасть народам відплати; 21 поки не розсіє многоту зарозумілих і не зламає берло несправедливих; 22 поки не заплатить людині за її вчинками і людських діл не оцінить за їхніми задумами; 23 поки не розсудить справи Свого народу і не врадує його у Своїм милосерді. 24 Благодайне милосердя – за часів скрути: наче хмари дощові за пори посушливої.
36. Молитва за народ 1-17; вибір жінки 18-27
1 Зглянься на нас, Владико, Боже всесвіту, і споглянь! На всіх поган розповсюдь Твій острах! 2 Зведи Свою руку на чужі народи – нехай Твою владу вони узріють. 3 Як перед ними явив єси Твою святість між нами, так перед нами яви Твою велич між ними. 4 Нехай визнають Тебе, як і ми те визнали, що немає Бога, крім Тебе, о Господи! 5 Віднови знаки, повтори чудеса, звелич Свою руку й праве рамено. 6 Збуди гнів, ізлий Своє обурення – розгроми противника, розбий ворога! 7 Час приспіши, спом’яни бо присягу, – щоб діла Твої великі прославились. 8 Хай гніву вогонь пожере того, хто кинеться рятуватись: ті, що гноблять народ Твій, хай знайдуть погибель. 9 Голови розбий проводарям ворожим, тим, що кажуть: «Крім нас немає нікого!» 10 Позбирай усі коліна Якова, поверни їм спадщину, як напочатку. 11 Змилуйся, Господи, над людом Твого ймення – над Ізраїлем, що його Ти нарівні з первородним поставив. 12 Зглянься над отим святим Твоїм містом – над Єрусалимом, місцем Твого спочинку. 13 Хай сповниться Сіон прославою Твоєю, а Твій народ – Твоєю величчю. 14 Дай свідоцтво першим Твоїм створінням: здійсни пророцтва, ім’ям Твоїм проречені. 15 Тим воздай нагороду, які Тебе очікують: нехай виявиться правдивість Твоїх пророків. 16 Вислухай, Господи, благання молільників – як то був Арон народ Твій поблагословив. 17 Хай знають усі, що землю населюють, що Ти Господь, Бог віковічний.
18 Кожну страву шлунок приймає, та є страва ліпша від страви. 19 Піднебіння розрізняє страви з дичини, так і розумне серце – слова брехливі. 20 Нікчемне серце завдає страждання, та хто з добрим досвідом – той проти нього зрівноважиться. 21 Жінка приймає кожного мужа, та є дочка ліпша від дочки. 22 Вродлива жінка обличчя звеселює: понад усе вона, чого чоловік бажає. 23 Коли в неї на язиці доброта і скромність, то й чоловік її інакший, ніж звичайні люди. 24 Хто жінку здобуде, той щастя починає: помічницю – з ним споріднену, стовп для опертя. 25 Де нема огорожі, там майно грабують; де жінки немає – чоловік стогне, блукаючи. 26 Хто бо звіряється на спритного розбійника, що наскоки вчиняє з міста на місто? 27 Ось так і з чоловіком, що гнізда не має, а спочиває там, де ніч його застукає.
[1] 3. Як у дзеркалі видно подобу, а не реальну дійсність, так у снах.
