Значення чисел
Чималу роль у видіннях Івана відіграють числа. Причому слід пам’ятати, що для безпосередніх слухачів Об’явлення числа ці мали в першу чергу якісне, а не кількісне значення. Недарма на доказ того, що Ісус і є божественний Син Давидів, євангеліст Матвій розділяє Його родовід на три частини по чотирнадцять родів. Адже три – число Бога, а чотирнадцять – число імені «Давид» (сума числових значень літер, що його складають). Природно було б очікувати, що змістові значення чисел в Об’явленні мало відрізняються від тих, що притаманні всій апокаліпсичній літературі того часу:
Три – число Бога, абсолют, вищий ступінь усього.
Чотири – число світу, сукупність творення (за числом сторін світу).
Сім – святість. У зв’язку з цим трикратне повторення числа сім означало б абсолютну святість, 777 було б числовим значенням божественного атрибуту «свят, свят, свят».
Відповідно, шість, «майже сім» – щось, що претендує на святість, але не доходить до неї. Число 666 – те саме, виведене в абсолют: «не свят, не свят, не свят». Це – «число людське»; той, хто вважає себе богом (Буття 3:5).
Дванадцять – Ізраїль та повнота. І в цьому зв’язку Іван вводить нову числову концепцію: двадцять чотири, «подвійна повнота» – сукупна єдність старозавітного та новозавітного народу Божого.
Десять, «майже дванадцять» – багато, але не повнота.
Тисяча (10 х 10 х 10) – дуже-дуже-дуже багато.
Сто сорок чотири (12 х 12) – повнота повноти.
Сто сорок чотири тисячі (дуже-дуже-дуже багато повноти в повноті) – безкінечна кількість.
Тисячолітнє Царство
Тут варто особливо зупинитися на такому понятті, як «тисячолітнє Царство». Не тому, що це якась ключова тема Об’явлення (про це там ідеться лише раз), а тому, що в останні десятиліття завоювала популярність ідея, мовби розуміти це «тисячоліття» треба не якісно, відповідно до законів жанру (тобто дуже-дуже-дуже багато, але не вічно), а кількісно – як буквальні 365 250 днів правління Ісуса, Який повернувся. У такому разі тисяча років – єдиний виняток із принципів тлумачення чисел в Об’явленні. Починаючи з апостольських часів Церква розумілася як сфера царювання Ісуса між першим і другим пришестям, наближення якого проголошував Спаситель під час Свого земного служіння із обіцянкою, що деякі з Його безпосередніх слухачів пізнають Його ще при житті (Марка 9:1).
Однак 1830 року Джон Нельсон Дарбі запропонував чекати приходу тисячолітнього царства колись у майбутньому, і тепер багато з учнів Христових, які щиро люблять свого Господа й Учителя, дотримуються саме такої точки зору. Визнаючи їхнє право на приватну думку з цього питання, будемо сподіватися на їхню взаємну поблажливість до наших ідей і, відповідно до апостольського завіту, не будемо думати не більш, як написано (1Коринтян 4:6), а звернемося безпосередньо до тексту:
«І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй. І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років, та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде на короткий час. І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний, і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років. А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння. Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років» (20:1-6).
Тут – єдине місце в Писанні, де згадується тисячолітнє царство. При цьому йдеться про дві смерті й два воскресіння. Смерть перша – духовна, розділення з Богом. Друга – смерть фізична, наслідок першої. В Адамі ми всі померли духовно (Ефесян 2:1, Колосян 2:13), і відтоді помираємо фізично. Відповідно, і воскресіння перше – воскресіння духовне. Так воскресає будь-хто, хто приймає Христа, і смерть друга, фізична, вже над ним не має влади. Це не означає, що християни не старіють і не вмирають. Але на них чекає друге воскресіння – до вічного життя. Смерть перестала бути «незворотною точкою». Із тексту (20:4,6) видно, що ті, хто ожив першим воскресінням (тобто ті, хто прийняв Христа), не тільки ожили, але й «царювали», і «будуть царювати» з Христом до воскресіння другого, загального.
Ознаки тисячолітнього Царства
Коли ж починається це тисячолітнє царство і які ознаки його настання? Писання стверджує, що при цьому божественний Вісник, що має ключі від пекла, зійде з неба, а сатана буде скинутий і скутий. Але з тієї ж Книги Об’явлення ми знаємо, що Сам Христос, що зійде з небес, має ключі пекла й смерті (1:18). Про події духовні, які нам невидимі, ми можемо судити з Його слів: «Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка… Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Луки 10:18,20). Коли фарисеї заявили, що «Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів» (Матвія 12:24), Ісус відповів: «Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв’яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує» (Матвія 12:29). Схоже, все сходиться – сатана вже скинутий і певним чином скутий ще під час першого пришестя Христа. Ми вже – співучасники «тисячолітнього царства»!
Але що ж тоді означають такі слова, як незабаром (1:1), скоро (22:12,20), час близький (1:3, 22:10)? Адже відтоді вже більше двох тисяч літ минуло… Це ж питання озвучує апостол Петро: «Де обітниця Його приходу?» (2 Петра 3:4). І сам же відповідає: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день! Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:8-9). Поняття «скоро» або «незабаром», так само, як і числа, мають тут якісне, а не кількісне значення. Воно означає «неминуче». Зрештою, порівняно з вічністю будь-яким проміжком часу можна знехтувати – що однією секундою, що мільйоном років.
– У вас проблеми? – питає Господь. І через видіння, отримані Іваном, повідомляє дві новини – погану й добру. Погана новина – буде ще гірше: «Страждання зазнаєте в світі» (Івана 16:33). Добра ж новина – перемога вже відбулася: «…будьте відважні: Я світ переміг!» (там само).
Через видіння Івана Господь повідомляє нам: перемога вже відбулася! Так, незабаром прийду! Отже, ніж наслідувати банальні ідеї, що Іван, мовляв, змалював хронологію «кінця світу», краще подивитися, як саме Писання визначає тему книги: «Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові» (1:1).
- Книга ця – Об’явлення Ісуса Христа.
- Автор Об’явлення – Ісус Христос.
- Тема Об’явлення – Ісус Христос.
- Зміст Об’явлення – Ісус Христос.
- Мета Об’явлення – Ісус Христос.
«Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький» (1:3).
