Тіло Моє, яке Я за життя світові дам.
Ісус віддає Своє життя за спасіння світу. Його жертва стає найповноціннішим зразком і аналогією кожної нашої жертви. Про сенс нашого життя та про правду нашої віри свідчить здатність робити безкорисливі вчинки, жертвувати собою задля інших за «Благослови Боже» або ні за що.
У Церковному вченні натрапляємо на думку, що людина не може віднайти себе інакше, ніж безкорисливо даруючи себе. Отож запитаймо, чи вже віднайшли себе, чи вміємо давати – не продавати, обмінювати, інвестувати в майбутнє, а саме давати.
Образ свічки – це гарний символ жертви. Свічка, даючи світло, згорає. Існує також інша схожість. Свічка, щоб горіти, потребує кисню – без нього гасне, – а людина, щоб жертвувати себе, по-справжньому й щиро, потребує Бога. Без Бога гасне людська здатність жертвувати, а те, що на перший погляд є даром, виявляється звичайною торгівлею.
