Свічка (Ів. 6:51-58)

Тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

Ісус віддає Своє життя за спасіння світу. Його жертва стає найповноціннішим зразком і аналогією кожної нашої жертви. Про сенс нашого життя та про правду нашої віри свідчить здатність робити безкорисливі вчинки, жертвувати собою задля інших за «Благослови Боже» або ні за що.

У Церковному вченні натрапляємо на думку, що людина не може віднайти себе інакше, ніж безкорисливо даруючи себе. Отож запитаймо, чи вже віднайшли себе, чи вміємо давати – не продавати, обмінювати, інвестувати в майбутнє, а саме давати.

Образ свічки – це гарний символ жертви. Свічка, даючи світло, згорає. Існує також інша схожість. Свічка, щоб горіти, потребує кисню – без нього гасне, – а людина, щоб жертвувати себе, по-справжньому й щиро, потребує Бога. Без Бога гасне людська здатність жертвувати, а те, що на перший погляд є даром, виявляється звичайною торгівлею.

Попередній запис

З’їсти шматок Хліба (Ів. 6:44-51)

Я – хліб життя. Світ без Бога мертвий. Цей світ може танцювати, працювати, пізнавати таємниці Місяця й атома, але без ... Читати далі

Наступний запис

Лікування душі (Ів. 6:52-59)

Хто Мене споживає, і він житиме Мною. Відділення інтенсивної терапії. Пацієнта під’єднано до складного обладнання, яке підтримує його дихання та ... Читати далі