15:1-58 – Воскресення
Хоча 1Кор. 15 не починається з peri de («щодо»), очевидно, що глава становить добре окреслену цілість. У в. 1 є врочистий новий початок («Звіщаю ж вам, браття…»), а вмовляльний в. 58, без сумніву, є висновком. Основна суть, яка розглядається в цій главі, чітко відрізняється від основної суті глав 12-14 і глави 16. Об’єднувальним фактором, із точки зору змісту, є воскресення.
Цезури у вв. 12 і 35 пропонують потрійний поділ. Перша одиниця (вв. 1-11) має справу з воскресенням і з’явами Христа; друга і третя одиниці (вв. 12-34 і 35-58) розглядають воскресення вірних. У в. 12 двічі з’являється частка що: те, «що» є воскресення мертвих, доводить той факт, «що» Ісус воскрес із мертвих. Від в. 35 і далі йдеться про як тілесного воскресення (див. подвійне запитання в цьому вірші: «як» воскреснуть мертві і «в якім тілі» вони прийдуть?). Окрім того, ці дві одиниці завершуються закликом у другій особі множини (вв. 33-34 і в. 58).
15:1-11 – Воскресення та христофанії
Щоби зібрати у фокус основний аргумент 1Кор. 15 і помістити функцію вв. 1-11 у межах глави, особливу увагу треба звернути на в. 12б: деякі коринтяни кажуть, що нема воскресення мертвих. У цьому й питання. Ціллю апостола Павла в цій главі є спростування цієї єретичної думки. Вірші 1-11 вписано в рамки такого спростування. Три заяви – чи радше, справи – контролюють хід думки Павла в цих віршах.
Передусім, у вв. 1-3а, а також у в. 11 апостол наголошує на своїй тезі: тобто, на проповідуванні одного й того ж Євангелія, базові елементи якого цитує у вв. 3б-5. На однаковість Євангелія вказано, певним чином, вертикально – за допомогою посилання на приймання та передання переказу у вв. 1-3а (для термінології, пор. 1Кор. 11:23), а також горизонтально – за допомогою наголосу на спільному Євангелії у в. 11 («Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували»). У межах цього переказу воскресення Христа є центральним. Це очевидно не лише з вв. 5-8 (свідки), а й із в. 12а («Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять…»). Ця розповсюджена віра в минуле воскресення Христа є відправною точкою і ґрунтом для аргументу про майбутнє воскресення християн.
Другий наголос стосується реальности Христового воскресення. Ми безпомилково знаходимо це за вв. 5-8. Якщо ця подія не була реальною, якщо вона не відбулася, як міг би апостол Павло використовувати її у своєму обґрунтуванні? Можемо вважати список у вв. 6-8 (чи 5б-8) розширенням в. 5 (або 5а). Всі з’яви воскреслого Христа, згадані у вв. 5-8, затверджують і підтверджують сказане у в. 46: Христос воскрес.
Третя ідея чи твердження є радше відступом, який бачимо у вв. 9-10. Апостол Павло може бути останнім і найменшим апостолом, та якісно він є справжнім апостолом. Уже у в. 8 він пише: «А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові». У вв. 9-10 Павло пояснює цей наголос. Він визнає свою недостойність (в. 9), а також наголошує, що працював більше, ніж інші; благодать Божа в ньому не була марною (в. 10).
Існує консенсус щодо традиційного характеру вв. 3б-5. Однак точаться дискусії про обсяг і словник віросповідної формули; мабуть, «Дванадцятьом» (в. 5б) усе ще до них належить. Переказ дуже старий. Він може походити з Антіохії, дехто теоретично допускає Дамаск або навіть Єрусалим. Твердження, яке походить із періоду до апостола Павла, складається з чотирьох частин речення; перша (смерть) і третя (воскресення) є довгими, друга (похорон) і четверта (христофанії) – короткими. Здається, що похорон і христофанії певним чином доводять реальність спасительних подій Ісусової смерти й воскресення. Так до базових оригінальних антитетичних елементів «Христос умер і воскрес» було додано похорон і христофанії. Пізніше доданий матеріал включає сотеріологічний вираз «[умер] за наші гріхи», подвійне «згідно з/за Писанням» (з імовірним посиланням на Іс. 53 у в. 3б і, мабуть, на Ос. 6:2 у в. 4б) і часову вказівку «третього дня» (ймовірно, вказуючи не на точну дату, а на Боже спасительне втручання «швидко»). Традиційна віровчительна формула «Христос був умер ради наших гріхів за Писанням» (в. 3б) не може не нагадувати, що Ісус сказав на Таємній Вечері: «Це тіло Моє, що за вас ломається» і «Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові» (1Кор. 11:24 і пор. Мт. 20:28; Мр. 10:45: «Бо Син Людський прийшов…, щоб … душу Свою дати на викуп за багатьох»). Як і деінде у своїх посланнях, апостол говорить про Христову жертовну смерть за наші гріхи (йор., наприклад, Гал. 1:3-4 і Рим. 3:24-26).
У вв. 6-8 Павло розширює список свідків за допомогою кількох «потім/опісля» (eita чи epeita, вже у в. 5б) і «потому». Вірші 5-8 подають вражаючий список. Дані віршів 6а і 7 про христофанії також походять із традиції, але, ймовірно, сам апостол відповідальний за їхнє формулювання та структуру. Це поширюється передусім на в. 7, який є паралельним до в. 5: Яків і всі апостоли, Петро і дванадцять. Для апостола Павла, кількість апостолів є набагато більшою, ніж дванадцять (вона включає, наприклад, Якова та Варнаву), і все ж, слова «усім» і «по всіх» видають, що, на його думку, ця кількість є закритою. Можливим є те, що згадування Якова вказує на його авторитет в Єрусалимі після того, як Петро пішов із міста. Слова «Христос з’явився…», можливо, функціонували як легітимізувальна формула. Проте, така автентифікація не могла мати жодної цінности, якби під сумнівом була автентичність з’яви. У цьому плані вражаючим є в. 6б. Здається, Павло каже: якщо ви не вірите мені, то можете спитати в тих, хто все ще живий. Апологетичний, скромний, але водночас самовпевнений тон вв. 9-10 не варто оминати увагою.
Залишається одне запитання. Чи всі коринтяни приймали воскресення Христа? Більшість екзегетів досить твердо припускають, що так, і все ж кілька деталей у тексті, здається, показують, що деякі коринтяни не такі впевнені. «Звіщаю ж вам» (в. 1); «коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам» і «якщо тільки ви ввірували не наосліп» (в. 2); «ми проповідуємо» (в. 11, теперішній час) на противагу «ви ввірували» (в. 11, аорист): усі ці речення чи фрази, здається, також натякають на наявність сумніву щодо Христового воскресення. Мабуть, список очевидців був призначений саме для того, щоби відкинути всілякі сумніви.
