12:1-14:40 – Розмаїття духовних дарів
Шоста основна частина Першого послання до коринтян має справу з pneumatika, дарами Святого Духа (див. 12:1 і 14:1). Ця частина представлена за допомогою peri de («щодо») і «брати». Більшість екзегетів визнають наявність у цьому довгому уривку ще однієї структури А – Б – А’. Глава 12 має справу з різноманітністю дарів в одному тілі Христа, радше в загально (А); своїм фокусом на любові як найпіднесенішому шляху глава 13 перебиває хід думки (Б); глава 14 повертається до духовних дарів, і тут апостол Павло наводить конкретні, практичні вказівки (А’). «Дбайте пильно про ліпші дари» (1Кор. 12:31а) відповідає 14:1б («про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати»), так само 1Кор. 12:31б («Я вам покажу путь іще кращу») відповідає 14:1а («Дбайте про любов»). Ці речення у вигляді хіазму, 12:31 і 14:1, обрамлюють главу 13 (Б). Звісно ж, зміст відрізняється.
Ця частина досить схожа на четверту (глави 8-10; ідоложертовне м’ясо) своєю концентричною структурою, довжиною і використанням першої особи однини в Б-одиниці – тобто, у тому, як апостол Павло говорить про себе. Згадка про «ідолів» у 1Кор. 12,2 може бути невипадковою.
Якою є структура глави 12 (= А)? Вірш 1 оголошує тему; у вв. 2-3 повідомлено базовий принцип; в. 31 є переходом до того, що далі. Решта першої частини, вв. 4-30, складається з трьох підпунктів: вв. 4-11 (різноманітність в єдності), 12-26 (різноманітність у фізичному тілі) і 27-30 (різноманітність у тілі, яке є Церквою). Третій підпункт відповідає першому. В обох двічі з’являється слово «харизми (в українській Біблії в цих випадках є слово «дари», а не «харизми» – прим. пер.)» у множині (див. в. 4, 9 і в. 28, 30; пор. також в. 31); в обох висвітлено розмаїття дарів; поза тим, кілька дарів, згаданих у першому підпункті, знову з’являються в третьому (пророкування, чудеса, зцілення, інші мови, тлумачення мов).
12:1-11 – Різноманітність в єдності
Апостол Павло не хоче, щоби коринтяни залишалися непоінформованими щодо духовних дарів (в. 1). Граматична конструкція нагадує християнам, колишнім поганам, про їхні язичницькі практики; теперішній контекст підказує, що йдеться про фанатичні, екстатичні звичаї та культові збори. Вірш 3 тлумачити важко. Можемо висловити здогад, що виділено протилежність між земним Ісусом і воскреслим Христом. Дух не дозволяє відкидання земного Ісуса, і той же Дух запевняє в надійності визнання, що воскреслий Ісус є «Господь». Мабуть, у Коринті існував неправильний погляд на Христа, що був пов’язаний із язичницьким минулим деяких християн (в. 2). Усе це залишається нечітким і непевним. Навряд чи можна сказати щось більше.
Основний наголос вв. 4-11 поставлено на існуванні величезної різноманітності дарів, які мають однакове походження. «Дух» – це термін, на якому сильно наголошено, і який часто тут повторюється. У потрійній, майже абсолютно симетричній композиції вв. 4-6 підтверджено розмаїття дарів, служіння та діл і їхнє спільне «тринітарне» походження в тому ж Дусі, тому ж Господі й тому ж Богові. За допомогою кульмінації, про Бога сказано те, що Бог активує всі діла в усіх християнах (в. 6). Тоді, у в. 7, зазначено, що маніфестація Духа – тобто, маніфестація власних дарів – дана кожному на користь усієї спільноти, на спільне благо. Це виражено за допомогою переліку у вв. 8-10: першими згадані слово мудрости і слово знання, тоді – три чудесних дари – чудотворна віра, зцілення та сила творити чуда, і нарешті – пророкування та розпізнавання духів, а також різні мови та тлумачення мов (або переклад на зрозумілу мову). Невипадковим є те, що дар різних мов – так сильно бажаний у Коринті – перебуває, разом із тлумаченням мов, на останній позиції. Вірш 11 підсумовує весь розвиток: один і той же Дух активує все (пор. в. 6: Бог); цей Дух «розрізнює» чи «розподіляє», як хоче (пор. «різниця», цей термін тричі використано на початку вв. 4-6); кожен отримує підхожий дар (пор. в. 7 і вв. 8-10).
12:12-26 – Різноманітність у тіні
У другому підпункті широко розроблено порівняння Церкви з тілом людини. У в. 12 є конструкція «бо як… так». Її перша частина є довгою, друга (буквально «так і Христос») – надзвичайно стисла. Наголос зроблено на єдності: як тіло є одне, хоч і багато має членів, але всі члени тіла, хоч є їх і багато, становлять одне тіло, так і з Христом. У в. 13 пояснено частину в. 12 про Христа/Церкву: зауважте еклезіологічне використання образу тіла та посилання на хрещення і, мабуть, на Євхаристію («всі ми напоєні Духом одним»). Згадано юдеїв/греків і рабів/вільних, а не чоловіка/жінку. Вірш 14 наголошує на різноманітності.
У вв. 15-21 це майстерно розвинуто. Один член потребує іншого. Ми зауважуємо, що, згідно з в. 18, Бог-творець діяв вільно (така ж ідея, як і у в. 11 щодо Духа), і що у в. 20 знову підкреслено єдність тіла. У вв. 22-25 відбувається зміна: такою є Божа воля (в. 24), щоби слабші та непочесні члени береглися, аби не було розладу в тілі. Тон рішуче вмовляльний. Вірш 26 є чудовим завершенням: «І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться».
У вв. 12-26 апостол Павло застосовує образ, який мав бути добре відомим у Коринті. У своєму описі тіла він, звичайно, вже має на думці реальність, на яку вказує образ.
12:27-31 – Різноманітність у Церкві
У третьому підпункті знову наголошено на різноманітності, а також на нерівній цінності дарів. Словами «і ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени!» (в. 27; пор. вв. 12-13) розпочинається застосування. Список у в. 28 нерівномірний: спершу – три категорії осіб, далі – п’ять дарів або функцій. Концепція «Церква» вже не строго локальна, оскільки апостоли мають щось більше, ніж локальний авторитет. Вражаючим у цьому переліку є нумерація (по-перше, по-друге, по-третє) і, крім того, те, що «посади» апостола, пророка й учителя включено до списку духовних дарів. Проте, деякі дари як такі є просто функціями: форми допомоги, форми управління. У запитаннях вв. 29-30 ці два «дари», допомоги й управління, відсутні, проте додано інший: тлумачення мов (пор. кін. в. 10). Як і у в. 10, мови та їхнє тлумачення посідають останню позицію у вв. 28 і 30. Апостол Павло виступає проти переоцінювання цього дару.
Вірш 31а-б не потрібно відокремлювати. Здається, вірш 31б є запізнілою думкою, певною поправкою в. 31а: «Дбайте (наказовий спосіб!) ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу». «Ліпші» припускає оцінювання дарів, як те, що вже запропоноване нумерацією у в. 28. Проте, любов, строго кажучи, не є «даром».
