Розділ 11:2-34

Зловживання під час християнських сходин

П’ята основна частина складається із двох одиниць, які апостол Павло представляє за допомогою одного й того ж дієслова epainoПохваляю ж вас», в. 2; «я не хвалю», в. 17; пор. в. 22). Кожна одиниця згадує «передання, як я вам передав» (див. в. 2; пор. в. 23). У них Павло має справу зі зловживаннями. Жінки моляться та пророкують із непокритими головами (вв. 2-16); заможні християни жадібно п’ють і їдять під час вечері Господньої, відокремлюються від незаможних і принижують їх (вв. 17-34). Постає питання, чи про обидва ці зловживання – а не лише про друге (див. «чую» у в. 18) – апостолу Павлові повідомили усно. У главі 11 апостол Павло обговорює ці зловживання; він робить зауваження й аргументує; він дає чіткі вказівки, щоби неправильні практики зникли.

11:2-16 – Жінки з непокритими головами

Вступний в. 2 потрібно вважати captatio benevolentiae. Уся одиниця досить сильно нагадує трактат, але через більший наголос на правильних манерах жінок є відчуття, що апостол має намір торкнутися конкретного випадку невідповідної поведінки. З в. 16 («коли ж хто сперечатися хоче») ми дізнаємося, що не всі коринтяни погоджувалися з Павловим обґрунтуванням; деякі, здається, захищали та виправдовували поведінку цих жінок. Позитивний в. 2 певною мірою відповідає радше негативному в. 16 вкінці в тому, що обидва стосуються традиції/звичаїв. Ми пропонуємо три підпункти з трьома окремими аргументами: вв. 3-6 (що припускає цей порядок влади), 7-12 (що включає створіння) і 13-15 (чому вчить природа). У цьому уривку апостол Павло має справу з поведінкою під час публічного поклоніння, включаючи молитву вголос і пророкування (вв. 4-5). У хвалі в. 2 вже є прихований заклик: згадування про Павла мусить включати тримання передання так, як він передав (в. 2).

У першому обґрунтуванні (вв. 3-6: хочу, щоб ви знали) повторюваним словом є «голова». Відбувається гра слів, оскільки воно застосоване у фізичному та метафоричному сенсі: голова (тіло) і джерело влади. У в. 3 лінія висхідна: жінка, чоловік, Христос і Бог. Це порядок, який повертається до сотворення. Та перший член бере до уваги і викуп: «всякому чоловікові голова – Христос». У вв. 4-5а далі йдуть два симетричних речення: чоловік і жінка, покрита голова та непокрита голова під час молитви чи пророкування, і в обох випадках – сором. Вірші 5б-6 показують проблему в Коринті: жінки не покривають голову.

Другий підпункт (вв. 7-12) використовує оповідь про сотворення світу Бут. 2. Чоловік створений Богом, жінка взята від чоловіка; чоловік, а не жінка, є прямо «образом і славою Божою» (в. 7). У висхідній лінії порядок такий: жінка, чоловік, Бог (див. в. 12). Тут не згадано Христа. Тематичним словом є «образ» (або «слава»), У вв. 8-9 апостол Павло майстерно розвиває це базове розуміння, й у в. 10 застосовує його до покривала, проте у в. 11 (і в. 12) вставлено поправку: чоловік і жінка – рівні (пор. главу 7!); вони потребують одне одного. Хоча посиланням усе ще є історія про сотворення світу – а не «нове сотворення», як, наприклад, у Гал. 3:28 – у в. 11 представлено христологічний елемент: «в Господі». Тлумачення в. 10 залишається непевним. Можливо, нам варто розуміти його так: жінці потрібно мати (знак) влади (= покривало) на голові; покривало маніфестує те, що вона є під владою свого чоловіка. (Дехто доводить, що це знак її авторитету, щоби говорити публічно під час сходин.) Вираз «заради ангелів» може вказувати або на присутність (під час богослужень) ангелів, які вимагають пристойної поведінки, або ангелів, які, як і ті, що в Бут. 6, можуть спокуситися через неналежну поведінку жінки.

Третій аргумент (вв. 13-15) узято з природи. У в. 13 апостол Павло перериває своє обґрунтування і звертається до коринтян: «Поміркуйте самі»; розсудіть із того, що «личить жінці». Про чоловіка (сороміцьке довге волосся) пояснено в порівнянні з жінкою (довге волосся є її «славою» і функціонує для неї покривалом) (вв. 14-15). Деякі екзегети намагаються знайти в цих віршах підтвердження неймовірної гіпотези, що в усій цій одиниці апостол Павло має справу не з покритими та непокритими головами, а зі зв’язаним і незв’язаним волоссям (і – кажуть деякі – з гомосексуальними нахилами).

Після трьох аргументів – усі пов’язані з порядком, який, за апостолом Павлом і його сучасниками, визначив Творець – в. 16 звертається до Павлової апостольської влади та звичаїв в інших Церквах. Читаючи цей вірш, складається враження, що апостол стає дещо нервовим і хоче припинити дискусію і, зокрема, що він зовсім не впевнений у власному аргументі. Проте, нема причин заперечувати те, що цей уривок належить Павлу. Сучасні читачі не можуть прийняти, що «жінка» не є, як «чоловік», прямим образом Бога (див. Бут. 1:26-27), і вони не сприйматимуть як належне звичаї та норми, які є явно обумовлені часом і пов’язані з культурою. Проте, питання залишаються: наскільки рівність між статями включає одноманітність, і наскільки статева різниця означає різноманітність у функції та відповідальності?

11:17-34 – Роздори під час вечері Господньої

Друга одиниця також складається з трьох підпунктів: вв. 17-22 (надужиття); 23-26 (оповідь про становлення таїнства) і 27-34 (потрібне випробування). У першому підпункті пояснено неприйнятну ситуацію; у другому – апостол Павло посилається на походження вечері Господньої; у третьому – дає вказівки для виправлення ситуації. Практичні поради вкінці уривка у вв. 33-34а приховані вже в питаннях в. 22. Дієслово «сходитися», яке з’являється у в. 33, а також у в. 34, також використано на початку перикопи у вв. 17-18 і 20; так воно обрамлює уривок.

Основна причина, чому Павло не може похвалити коринтян, уже вказана у в. 17: коли вони сходяться, це не на добро, а на зло. Загальніше пояснення подано у вв. 18-19, а конкретизацію – у вв. 20-21. Після «найперше» (в. 18) очікуємо на «по-друге», та апостол каже таке лише у вірші 34б: «А про інше, як прийду, заряджу». Вірші 18-19 згадують розбрати та єресі. Павло не обов’язково вірить у все, про що повідомлено, та частина цього мусить бути правдою. Він міркує над сумною ситуацією: мусять бути єресі, але одним позитивним фактором є те, що виявляться ті, хто є правдивими. Вірші 20-21 представляють детальну розповідь про безлад. Багаті прибувають першими й починають вечерю; коли прибувають бідні, мало що залишається. Багаті їдять «свою вечерю» (idion deipnon; цей вираз стикається зі щойно згаданим виразом kyriakon deipnon, «вечеря Господня»), Вірш 22 пропонує чотири гострих питання. Перше містить припущення: чому не їсти-пити вдома (що означає відокремлення звичайної страви від власне Євхаристії)? У другому Павло використовує вираз «Божа Церква» (пор. в. 16, але в множині; див. також 1Кор. 1:2; 10:32; 14:19; 15:9). Зневага, презирство, нестача любови бідних спотворюють вечерю Господню. Далі йдуть останні два питання: «Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!».

«Бо прийняв я від Господа, що й вам передав…» (в. 23). За допомогою позиції «Я» (ego) на початку речення на ньому зроблено наголос. «Приймати» та «передавати» є технічними термінами на позначення передання переказу, які бачимо й у рабинській літературі. «Від Господа» потрібно тлумачити так: те, що передається, своїм корінням сягає земного Ісуса через правильно переданий переказ. Саме повідомлення (вв. 23б-26) багато в чому схоже до такого ж у Луки (22:15-20) і відмінне від того, що в Марка (14:22-25; пор. Мт. 26:26-29). Варто зауважити такі Павлові особливості: «за вас» (в. 24), подвійне речення про спомин (вв. 24 і 25), «Новий Заповіт у Моїй крові» (в. 25). «Кров», звісно, стосується Ісусової смерти на хресті, а через паралелізм із хліб = тіло у в. 24 (і також через 1Кор. 10:16) вино в чаші ототожнене з кров’ю Ісуса. «По Вечері» (в. 25) нагадує нам про факт, що жест Ісуса із хлібом відбувся на початку вечері, але Його «євхаристійні» слова над вином – після вечері. У в. 26 вражаюче зведено три часових виміри: посилання на Ісусову смерть (минуле), повторення звичаю, аж поки триває історія (теперішнє), очікування парусїї Ісуса (майбутнє).

Вірші 27-34 містять висновок і застосування: «тому» (в. 27). Апостол Павло розпочинає із серйозного застереження супроти негідної поведінки, котра опоганює тіло і кров Господа. Християни мусять випробувати себе. Не-розрізнення цього тіла приносить суд. У вв. 29-34 є витончена гра слів: українські слова «розрізняти, суд, осуджувати, судити, засуд» мають грецькі відповідники з коренем krin. У вв. 27-32 Павло пропонує загальніші міркування. Вірш 30 уражає нас своїм майже магічним сакраментальним реалізмом; здається, що вв. 31-32 задумані як певне виправлення: «…засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом». Тоді, у вв. 33-34а апостол повертається до ситуації в Коринті, зловживань, які мусять бути усунуті: «Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного. А коли хто голодний, нехай вдома він їсть…». Він дасть вказівки про інше, як прийде (в. 34б).

Апостол Павло вже звертався до вечері Господньої в 1Кор. 10:3-4, а також у 10:16-17. У цей третій раз трактування є ретельним і розширеним. Тексти є свідками сакраментального реалізму; Євхаристія є чимось більшим, аніж простим пригадуванням. У кожному з них апостол Павло наголошує на тому, що сопричастя (koinonia, 10:16) не може йти поряд із поганим вчинком – чи це ідолопоклонство, чи це зневажання бідних братів-християн. Сакраментальне життя вимагає релігійної й етичної поведінки. Ми робимо паузу і не можемо не жалувати глибоко про схизми та відсутність єдності, минулі та теперішні, серед послідовників Христа. Через Євхаристію християни вкорінені в найстарішій традиції й дотримуються наказу самого Господа. Понад те, слова встановлення таїнства поміщають нас посеред історії спасення і воскрешають у нашій пам’яті СЗ (пор. Вих. 24:8; Єр. 31:31; і, можливо, також Книгу пророка Ісаї 53).

Попередній запис

Розділи 10:1-11:1

10:1-13 – Ізраїль у пустині У першій частині глави 10 (= А’) Павло звертає увагу на небезпеки, що загрожують християнам, ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 12

12:1-14:40 – Розмаїття духовних дарів Шоста основна частина Першого послання до коринтян має справу з pneumatika, дарами Святого Духа (див. ... Читати далі