Розділ 8

8:1-11:1 – Ідоложертовне м’ясо

Четверта основна частина, представлена, як і третя, за допомогою peri de («щодо»), стосується ідоложертовного м’яса: вона має три глави. Мабуть, питання було поставлено в тому ж листі, який стоїть за всім цим: А (глава 8), Б (глава 9), А’ (глава 10). Між одиницями А й А’, вони обидві розглядають саме питання, вставлено одиницю Б (Павлове зречення як приклад). І все ж, стосовно структури мусимо додати три примітки. (1) Дуже рано (пор. 1Кор. 8:13) апостол Павло починає використовувати першу особу однини; цей вірш готує до глави 9. (2) Поруч із позитивним прикладом Павла, у 1Кор. 10:1-13 є негативний застережливий приклад Ізраїлю в пустині; отже, можна стверджувати, що частина Б складається з цілого 1Кор. 9:1-10:13. (3) У самому кінці цілого експозе, у 1Кор. 10:33-11:1, апостол знову застосовує автобіографічну першу особу однини та закликає до наслідування.

Базовою позицією Павла в цій частині є те, що християни, оскільки вони знають, що ідолів не існує (1Кор. 8:4-6), мають свободу їсти жертовне м’ясо (1Кор. 8:9; 10:29). І все ж, неважливо, наскільки знання та свобода є справедливо оціненими, любов слабких братів по вірі може вимагати зречення прав (1Кор. 8:7-13; 10:28). Тому апостол має справу з подвійною небезпекою – не лише небезпекою нестачі любови через презирство скрупульозних християн, а й небезпекою ідолопоклонства. Це правда, ідоли є ніщо, та біси існують насправді, й участь в язичницькому культі є ідолопоклонством – тобто, спілкуванням з бісами (1Кор. 10:14,19-20).

Споживання м’яса також є темою в Рим. 14-15, хоч не зрозуміло, чи тут мається на увазі ідоложертовне м’ясо. І все ж, оскільки в Рим. 14, як і в 1Кор. 8, згадано «слабких» у вірі, й оскільки Послання до римлян написано в Коринті, цілком може існувати певний зв’язок між Рим. 14-15 і 1Кор. 8-10.

8:1-13 – Знання та любов

У цій першій одиниці обґрунтування апостола Павла проходить три кроки. Спершу він зіставляє знання та любов (вв. 1-3). Тоді наголошує на не-існуванні ідолів, а також на існуванні лише одного Бога й одного Господа (вв. 4-6). Кожен із цих підпунктів представлено за допомогою схожого речення з використанням «щодо», «ідоложертовне м’ясо» і «всім нам відомо». Довший, третій підрозділ (вв. 7-13) має справу з уникненням образи релігійних почуттів. Слабких вірних, які не володіють достатніми знаннями, можуть спокусити ті, що володіють знаннями і сідають за стіл у капищі.

Немає певности щодо того, чи «маємо знання» (в. 1а) є гаслом коринтян. Це вже може бути й початком Павлової відповіді на труднощі, які пояснює послання, і які ми вже не можемо точно реконструювати. Апостол Павло визнає, що всім нам «відомо», та він одразу ж додає; «знання ж надимає, любов же будує» (в. 1б). Далі він применшує християнське знання: це часткове знання є не тим, чим воно заявляє, що є (в. 2). На противагу цій досить суворій мові апостол Павло робить підбадьорливу заяву: якщо християни справді люблять Бога, вони можуть бути впевненими, що є пізнані Богом (в. 3). Логіка у в. 3 є несподіваною для читача. Чому апостол Павло не каже: «той, хто любить Бога, справді знає Бога», чи «того, хто любить Бога, любить Бог»? Без сумніву, стиль Павла розрахований на ефект. Вірші 4-6 мають справу зі знанням і впевненістю віри. Не було зрозумілим, чи у в. 1а, і не є безперечним те, що у в. 4 цитують гасла коринтян. Те, що зазначено у в. 4 – це те, що апостол Павло повністю визнає. Воно вже є частиною його реакції: ідолів насправді не існує; є лише один Бог. Як і у вв. 1в-3, апостол Павло уточнює свою реакцію в довгому реченні, що становить вв. 5-6. Говорячи про граматику, в. 5а є допустовим підрядним реченням: так звані боги можуть існувати; але у в. 5б апостол Павло поправляє те, що могло б видаватися ваганням, і додає: справді, є чимало богів і чимало панів. Ці боги і пани, звісно, не ідоли, а біси, що існують насправді (див. 1Кор. 10:20-21). Додавання слова «пани (господарі)» у в. 5 готує до іменування «Господь Ісус Христос» у наступному вірші. Вірш 6 містить головне речення. Тут апостол використовує та поєднує традиційні формули із Символу Віри та хрестильного Символу Віри. Паралель між «одним Богом, Отцем» і «одним Господом Ісусом Христом» є вражаючою. Христа проголошено предвічним посередником усього сотвореного, а також посередником для «нас [християн]» у відкупленні. У в. 6 тричі застосовано першу особу множини.

Хід думки у вв. 7-13 дещо порушений. Поза тим, є граматична нерівність у використанні осіб. У в. 7 апостол Павло згадує нестачу знання з боку деяких християн і пояснює, що це таке: вони (третя особа множини) їдять жертовну їжу, вважаючи її освяченою та забрудненою, тож їхнє слабке сумління скверниться. У в. 8 він нагадує собі та своїм читачам (перша особа множини), що їжа як така не має ні моральної, ні релігійної значущости. Тоді, у в. 9 подано застереження: глядіть (друга особа множини), аби не стати каменем спотикання для слабких вірних. У в. 10 апостол Павло пояснює, як це може відбуватися. Представлено випадок (у другій особі однини): з одного боку, є твоя поведінка (сидіти за столом капища), а з іншого – гріх слабкого вірного (який бере з тебе приклад усупереч власному сумлінню). У в. 11 апостол Павло вказує на наслідки: «знання твоє» погубить слабкого вірного (все ще друга особа однини); а також додає, що за цього вірного помер Христос. Тоді, у в. 12 змальовано причетність: ви грішите (знову друга особа множини) не лише проти своїх братів і сестер, а й проти Христа. Вірш 13 є висновком, який нагадує в. 9. Апостол Павло формулює твердий намір: якщо їжа призводить до гріха, я ніколи не їстиму м’яса (перша особа однини), «щоб не спокусити брата свого». У цілій одиниці не згадується слово «любов» (брата), але відмовитися від свого права, полишити свою свободу й адаптуватися до становища іншого, звісно ж, є доказом щирої любови.

Попередній запис

Розділ 7:17-40

7:17-24 – Особисте покликання та постійність стану Кожна людина покликана Богом у певному стані чи статусі. Згідно з 1Кор. 7:17-24, ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 9

9:1-18 – Апостол Павло захищає себе 9:1-18 (самозахист) і вв. 19-27 (адаптація та особисте спасення). Подаючи себе як приклад, Павло ... Читати далі