Розділ 7:1-16

7:1-40 – Шлюб і неодруженість

У 1Кор. 7:1а апостол Павло представляє нову тему за допомогою конструкції peri de: «А про що ви писали мені». Конструкція peri de з’явиться знов у 1Кор. 7:25; 8:1; 12:1; 16:1,12. Теми глави 7 висунуто в листі, проте сама формула не вказує на нього автоматично. Можливо, та не безсумнівно, що в 1Кор. 7:1б Павло цитує речення (аскетичне гасло) з того листа: «то добре було б чоловікові не дотикатися жінки». Можливо, за його допомогою він уже виражав свою думку та перевагу (пор. в. 7а). Так чи інак, досить точним є те, що в главі 7 апостол торкається більшої кількости деталей шлюбу та неодружености, ніж та, що про неї запитували в листі коринтяни, хоча навряд чи можна очікувати отримати з цієї глави повний і збалансований трактат про сексуальність і шлюб. Без сумніву, на Павлове представлення вплинули два особливих фактори та, певною мірою, зробили його «упередженим». Перше, у Коринті, здається, одночасно існували певна свобода, а також певний аскетизм щодо сексуальности і шлюбу, і на обидва явища апостол мусить відреагувати. Друге, очевидно, що Павло переконаний, що кінець світу недалеко; це спричиняє те, що він робить відносними земні цінності, особливо цінність шлюбу.

У межах цієї довгої глави нелегко визначити строгий поділ. Ми виокремлюємо вісім одиниць: (а) вв. 1-7 (подружні права); (б) вв. 8-16 (шлюб і розлучення); (в) вв. 17-24 (постійність стану); (г) вв. 25-28 (випадок дівиць); (ґ) вв. 29-31 (короткість часу); (д) вв. 32-35 (неділимі інтереси); (е) вв. 36-38 (конкретний випадок); (є) вв. 39-40 (смерть чоловіка). Ми побачимо, що одиниці (в) і (ґ) розширюють горизонт; вони пропонують загальніші міркування.

У в. 23 апостол Павло повторює те, що він уже сказав у 6:20а: «Ви дорого куплені» Вкінці 1Кор. 6:19 маємо: «ви не свої». Пов’язана з цим ідея знову з’являється в 1Кор. 7:4: «Дружина не володіє над тілом своїм… так же само й чоловік не володіє над тілом своїм…». Дієсловом, використаним двічі в 1Кор. 7:4, є exousaizo; його бачимо й у 1Кор. 6:12. З цих лінгвістичних деталей, здається, можна спокійно зробити висновок, що Павло писав (тобто, диктував) главу 7 невдовзі після глав 5-6.

7:1-7 – Подружні права

Яким є хід думки в цій першій одиниці? Чи в. 1б містить гасло коринтян, чи власну позицію апостола Павла, якій надає перевагу (як ми схильні припускати) – у кожному разі, в. 2 подає поправку, яка все ще не реагує на центральну думку в. 1б, проте надає дискусії обрамлення: «щоб уникнути розпусти» шлюб – тобто, моногамний шлюб – має бути правилом серед християн у Коринті. У вв. 3-4 апостол Павло наголошує, що ні чоловік, ні жінка не можуть відмовити партнерові в подружніх правах. Ніхто з них не може заявляти, що його/її тіло є його/її власністю. У в. 5 після підсумкового наказу («Не вхиляйтесь одне від одного») згадується чітко визначений виняток, а саме – для молитви. Вірш 6 – «це» стосується того, що йде відразу ж перед ним – заявляє, що виняток і його навколишні умови є нічим іншим, як радою, а не наказом. Здається, що з в. 7 апостол Павло повертається до початку: він вдруге висловлює, що надає перевагу життю в целібаті (пор. в. 1б), і тоді, за допомогою необхідного додавання, визнає, що кожна людина має власний дар від Бога.

Навіть якщо припустити, що у в. 1б можемо прослідкувати позицію апостола Павла, це підрядне речення все ще свідчить про тенденцію сексуального аскетизму серед деяких коринтян. Своїм формулюванням вірш нагадує нам Бут. 2:18, де, проте, стверджено майже протилежне: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім». Не можна не зауважити, що у вв. 2-6 апостол Павло вважає дружину та чоловіка рівними. Паралелізм у вигляді хіязму у вв. 3-4 це підкреслює. Також захоплюємося уважною процедурою апостола Павла у в. 5: перед тим, як буде допущено виняток, має бути взаємна згода; утримання виправдане лише на встановлений час і лише для молитви; після того вони знову мають сходитися разом. Поза тим, у в. 6 апостол Павло додає, що все це є лише радою, а не наказом. Підрядне речення вкінці в. 5 суперечить сучасній позитивній оцінці шлюбу та сексуального життя. Звісно, для одружених спокуса навряд чи є основним мотивом «сходитися докупи», але підрядне речення «щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням» вказує на в. 2 («з уваги на розпусту»); в обох підрядних реченнях апостол Павло, здається, говорить реалістично і прямолінійно.

7:8-16 – Шлюб і розлучення

Ця одиниця має три підпункти, кожен представлений згадкою про категорію людей: «неодружені і вдови» (вв. 8-9), «одружені» (вв. 10-11) та «інші (= ті, що в змішаних шлюбах)» (вв. 12-16). Щодо першої категорії, як і у в. 1б, апостол Павло висловлює, що надає їй перевагу, у в. 8: «Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я», але як і в тому, що слідує у в. 2, додано застереження: у разі нестачі самоконтролю їм потрібно одружуватися. Для другої категорії апостол Павло цитує наказ Господа не розставатись і не розлучатись. У в. 11а він додає власну казуїстичну настанову: коли жінка розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком. Для третьої категорії апостол Павло представляє власну думку; він не просто повторює сказане Господом. Не варто розлучатись із невіруючим партнером, якщо він або вона погоджуються продовжувати шлюб.

Із самого в. 8 не зрозуміло, чи апостол Павло ідентифікує себе як «нежонатого», чи як «удівця», та у світлі в. 7 (і, можливо, в. 1б) найімовірніше, що апостол Павло був і залишався неодруженим. Мова у в. 9 знову є реалістичною. Дієслово «розпалятися» тут означає «горіти бажанням, бути охопленим полум’ям пристрасти», а не «горіти в пеклі».

Через паралельні конструкції у вв. 10-11, а також у вв. 12-16 рівність між жінкою та чоловіком іще раз виходить на передній план. Хоча словник злегка відрізняється, у вв. 10 і 11б нам нагадано про висловлення Ісуса в синоптичних Євангеліях про розлучення (див. Мр. 10:11-12 і пар. тексти). Католицька Церква звертається до в. 11а через його настанову щодо непоправно розладнаних шлюбів: хоч і розлучені, люди мусять залишатися самотніми. Проте, деякі екзегети зауважують, що у в. 11а апостол Павло, мабуть, звертається лише до того партнера, який узяв ініціятиву розлучення. Тоді постає питання: а як щодо іншого партнера після розставання чи розлучення? Потрібно також взяти до уваги, що це аж ніяк не легко – реконструювати оригінальні Ісусові висловлення чи судити про пастирські спроби, за допомогою яких уже сам Новий Заповіт і, пізніше, церковні традиції, а також різні відокремлені Церкви, застосовували й досі застосовують радикальну позицію Ісуса.

Указівки апостола Павла щодо змішаних шлюбів у вв. 12-16 уникають крайніх кроків; він займає позицію посередині. У в. 14 зіставлено терміни «нечисті» та «святі». Складається враження, що ці терміни, мовляв, указують тут на речовину, котра може передаватися, чи на сферу, в якій можна перебувати. Так немає певности щодо того, чи Павлове обґрунтування легко стане переконливим. До нього чіпляється щось магічне. У вв. 15-16 висунуто нові додаткові аргументи. Християн покликано жити в мирі; зрештою, християнський партнер не знає, чи невіруючий партнер, який не погоджується, спасеться через продовження шлюбу. Дві фінальні примітки: у в. 15 переконливо підтверджений варіант прочитання має «покликав нас» замість «покликав тебе», і деякі екзегети відстоюють інший, позитивний переклад в. 16, той, що має місіонерський сенс: «Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка…», але і граматика, і контекст не свідчать на користь такого розуміння.

Попередній запис

Розділ 6

6:1-11 – Судові процеси серед християн Цілком можливо, що за допомогою «маючи справу до іншого» у в. 1 апостол Павло ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 7:17-40

7:17-24 – Особисте покликання та постійність стану Кожна людина покликана Богом у певному стані чи статусі. Згідно з 1Кор. 7:17-24, ... Читати далі