6:1-11 – Судові процеси серед християн
Цілком можливо, що за допомогою «маючи справу до іншого» у в. 1 апостол Павло робить алюзію на конкретний випадок, і все ж, у вв. 2-8 він застосовує запитання із судових процесів до всієї спільноти. У вв. 9-11 відбувається друга зміна: тут темою вже є не судові процеси, а погані вчинки як такі. Мова в цій одиниці емоційна, жвава та пряма: тричі «хіба ви не знаєте» плюс дев’ять чи десять обурених запитань. У цій одиниці змішано докори, накази і поради, а також мотивацію. Проте, можна підсумувати Павлове обґрунтування так, як вказано далі (хоч і в іншому порядку). В один час коринтяни були горезвісними грішникам. Через хрещення вони оправдалися, і тепер є святими. Як святі, вони братимуть участь у суді світу й ангелів. Через це, серед них більше не дозволено погано вчиняти (під страхом бути виключеними з царства Божого). Конкретніше, не можна приймати здирництво зі своїх братів по вірі. Краще вже зазнавати здирства. Нарешті, якщо є судові процеси, то порада така – не йти до язичницьких судів, а призначати християнських суддів.
У в. 1 апостол Павло називає язичницьких суддів «неправедними» (на противагу «святим»). З в. 6 («невірні») зрозуміло, що за допомогою цього терміна він не кваліфікує їхні засуди чи їхню поведінку, а вказує на їхній не-християнський статус. Така ж термінологія по-іншому застосовується у вв. 8-9. Чи мусимо ми сприймати основне дієслово у в. 4 (kathizete: «настановляти») як іронічний імператив, а «хто нічого не значить у Церкві» – як зневажених християн (але це не дуже добре вписується у в. 5), чи нам варто вважати це речення твердженням, де «хто нічого не значить у Церкві» вказує на язичницьких суддів? Ремарка апостола Павла: «Я на сором це вам говорю» (в. 5) є дещо несподіваною після 1Кор. 4:14 («Не пишу це для того, щоб вас осоромити»).
Апостол Павло не дуже часто застосовує вираз «царство Боже». Його включено в сказане в 1Кор. 4:20; ми знову бачимо його тут, двічі (в. 9 і 10). Як і сказане в 4:20, твердження в. 9 є фундаментальним: «неправедні не вспадкують Божого Царства». У в. 10 апостол Павло повторює цю правду та розширює термін «неправедні» за допомогою переліку, котрий має десять уточнень (розширення переліку в 1Кор. 5:11 з іменниками в множині). У в. 11 маємо алюзію на хрещення («ви обмились»). Для Павла, мабуть, є невелика різниця, або її немає, між двома дієсловами, що пояснюють це омивання: «ви освятились, ви виправдались». Чи тоді вже існувала тринітарна хрестильна формула? На таку думку наводить читання кінця в. 11: «Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога».
6:12-20 – Утікайте від розпусти
У 1Кор. 6:12-20 (А’) Павло повертається до теми сексуальної аморальности (пор. главу 5, А) і застосовує низку загальних міркувань. У цій одиниці можна виокремити три підпункти. У вв. 12-14 (а) здається, що апостол Павло розпочинає фіктивний діялог і відповідає на два гасла, котрі висували проти його доктрини в Коринті: «усе мені можна»; «їжа для черева, і черево для їжі». Діялог продовжується (б) за допомогою двох запитань і сильного заперечення у в. 15, і за допомогою запитання й уточнень у вв. 16-17 (див. подвійний вступ «хіба не знаєте» у вв. 15 і 16).
У вв. 18-20 (в) апостол Павло закликає коринтян утікати від розпусти і прославляти Бога у своїх тілах. Останнє речення «Отож прославляйте Бога в тілі своєму» (в. 20б) формує включення із закликом на початку: «утікайте від розпусти» (в. 18а). В усій цій одиниці базовим аргументом є те, що християни, оскільки вони належать Христові, не можуть толерувати сексуальну аморальність.
Можемо процитувати менш буквальний переклад вв. 12-13 у Новій англійській Біблії:
«Я вільний робити все, що завгодно», – кажеш ти. Так, та не все є для мого добра. Без сумніву, я вільний робити все, що завгодно, та я, скажімо, не дам нічому дозволяти собі вольности стосовно мене. «Їжа для живота, і живіт для їжі», – кажеш ти. Правда; і одного дня Бог знищить і те, й інше. Та не правда, що тіло є для хтивости; тіло є для Господа.
Додавання «кажеш ти», «так» і «правда» підкреслюють Павлові реакції. У цьому перекладі перше гасло повторено як частина Павлової відповіді («Без сумніву, я вільний робити все, що завгодно»), а гра слів moi exesin exousiasthesomai зберігається за допомогою «Я вільний – я не дам нічому дозволяти собі вольности стосовно мене». Нам також варто звернути увагу на паралельне твердження апостола Павла у в. 14: Бог воскресив Господа, воскресить і нас Божою силою. Оскільки наші тіла є для Господа, належать Господу, а тому, є членами Господа, ми можемо бути певні, що Бог, воскресивши Христа (минуле), воскресить і нас (майбутнє). Тіло, живіт і їжа будуть знищені; проте, тіло – тобто, вся людина – воскресне.
У вв. 15-17 апостол Павло спершу зазначає, що тіла християн є членами Христа; не можна взяти члени Христа і зробити їх членами блудниці (в. 15). Тоді, за допомогою хіязму, починаючи з блудниці, пояснює: кожен, хто пристає до блудниці, стає одним тілом (із нею), а ті, що пристають до Господа, є одним духом (із Ним) (вв. 16-17). Грецький артикулярний дієприкметник ho kollomenos є реалістичною мовою: «той, хто чіпляється до»; найімовірніше тому Павло уникає надто-реалістичного «тіла» в Христовій паралелі й пише «дух». Цитата з Книги Буття у в. 16б незвично слугує словами з Писань, які наводять докази для засудження фізичної єдности між чоловіком і блудницею.
Обґрунтування апостола Павла у в. 18 не повністю зрозуміле. Чому всякий (інший) гріх є поза тілом, і чому лише розпуста грішить супроти власного тіла? І все ж, зрозуміло, що Павло має на увазі: у сексуальній аморальності більше, ніж в інших гріхах, залучена вся людина – особливо його тіло! Водночас як у 1Кор. 3:16 «храмом Божим» (у якому перебуває Божий Дух) названо цілу спільноту, у 1Кор. 6:19 «храмом Святого Духа» (цей Дух перебуває в християнинові) є тіло окремого християнина. Християни мають цей Дух від Бога, тому ними володіє Дух, і як наслідок – вони вже не належать собі. Мотивувальне речення «Бо дорого куплені ви» в. 20б стримано, та все ж є безпомилковою алюзією на кровну жертву Христа на хресті.
