Значущість послання

Апостол Павло написав Перше послання до коринтян з Ефесу, найімовірніше, восени 54 р. по Р. Хр. Як і його Послання до римлян і Друге послання до коринтян, Перше послання до коринтян є і вичерпним, і довгим. Його зміст демонструє широкий спектр питань, і читача одразу ж вражає різкий і практичний тон. На самому початку апостол Павло торкається актуальної проблеми в християнській спільноті Коринту: «Благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній! Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки…» (1Кор. 1:10-11).

Усе це багатогранне послання присвячене етичним і доктринальним питанням, які для християн у Коринті, звичайно, мали першочергову вагу. Звісно ж, деякі з них, як-от ідоложертовне м’ясо чи надзвичайні духовні дари, здаватимуться менш значимими для певних груп читачів або в певних регіонах. І все ж, там, де апостол Павло говорить про центральне повідомлення Євангелія – розп’ятого Христа (глава 1), чи про любов як найдосконаліший шлях для християн (глава 13), чи про майбутнє воскресення (глава 15), християни всіх часів, рас і країн не можуть не слухати його з величезною увагою; їм не можна пропустити особисте застосування для власного автентичного життя в Христі.

Прикро, та християни все ще розділені; існує тертя між групами в межах однієї Церкви; очільники продовжують сперечатись і сваритись; бідні християни ставлять під сумнів життя багатих братів-християн: усе це вказує на значущість Першого послання до коринтян сьогодні.

Саме послання розпочинається зі звичного привіту (1:1-3) і подяки (1:4-9). Завершується ж напоумленнями та привітами (16:13-24). У тілі листа обговорюються дуже різноманітні теми. Здається, в основі композиції нема якогось строгого концептуального плану. Навряд чи можна помітити якийсь логічний розвиток думки й аргументації. Апостол Павло почергово торкається різноманітних тем – принаймні таким є наше перше враження.

Основні поділи

Можна легко виокремити таких вісім основних частин:

  1. 1:10-4:21 – партійність
  2. 5:1-6:20 – випадок аморальности; судові процеси; розпуста
  3. 7:1-40 – шлюб і неодруженість
  4. 8:1-11:1 – споживання ідоложертовної їжі
  5. 11:2-34 – одяг під час сходин; надужиття під час вечері Господньої
  6. 12:1-14:40 – розмаїття духовних дарів
  7. 15:1-58 – майбутнє тілесне воскресення християн
  8. 16:1-12 – збірка та плани подорожі

У 1Кор. 1:11 апостол Павло оголошує першу новину, яку йому повідомлено в усному спілкуванні. У 1Кор. 7:1 згадує про лист від коринтян, отриманий у той самий час; він використовує першу з п’яти вступних конструкцій peri deА про що») (пор. також 1Кор. 7:25; 8:1; 12:1 і 16:1). Тому можна спокуситись і виокремити подвійний поділ: у главах 1-6 апостол Павло відповідає на повідомлення, що дійшли до нього усно (плітки); у главах 7-15 (і 16:1-4?) відповідає на запитання, поставлені в кореспонденції (більш теологічні труднощі). Але в грецькій літературі використання «про що/щодо» необов’язково вказує на письмо, й у нас немає жодної певности щодо точного змісту усних повідомлень (пор. 1Кор. 11:18: «чую») чи послання.

Тематична розмаїтість і наявність певної напруги навряд чи є достатнім підґрунтям, щоби сумніватись у тому, що Перше послання до коринтян цілісне. Пропозиції поділу не переконливі. Характерний словник, образи і topoi впродовж усього писання є сильним аргументом на користь композиційної цілісности та єдности послання. Окрім того, у його автентичності ніколи не сумнівалися.

Щодо композиції Першого послання до коринтян варто зауважити три моменти. (1) Здається, існує певна зв’язність предмета й аналогії теми в межах чотирьох основних блоків: глави 1-4 (поділи), глави 5-7 (сексуальне життя), глави 8-14 (питання щодо поклоніння) і глава 15 (воскресення). (2) Позиція глави 9, а також глави 13 виявляє Павлову схильність до концентричних конструкцій А – Б – А’. Між главами 8 (А) і 10 (А’), обидві розглядають ідоложертовну їжу, стоїть глава 9 (Б), де апостол Павло вказує на власну поведінку. Між главами 12 (А) і 14 (А’) стоїть глава 13 (Б), що наголошує на всезагальній важливості любови. Можна навести багато інших (другорядних) прикладів концентричної композиції в Першому посланні до коринтян. (3) Навряд чи збігом є те, що есхатологічні міркування глави 15 ідуть укінці послання. Варто додати одну негативну ремарку. Хоч апостол Павло і використовує дуже багато літературних засобів, мені видається малоймовірним, що він мав намір здійснити складні риторичні поділи в «тілі» цього послання (= 1:10-16:12).

Коринт і Павлові візити

Коринт, спустошений римлянами в 146 р. до Р. Хр„ був наново заснований Юлієм Цезарем як римська колонія в 44 р. до Р. Хр., а в 29 р. до Р. Хр. став столицею римської провінції Ахая, засновану того ж року. «Новий» квітучий Коринт був космополітичним містом із римським, грецьким і східним населенням. Його географічне положення біля «перешийка», вузького коридору між Пелопоннесом і рештою північної частини Греції, давав йому змогу бути зв’язковою ланкою між північчю та півднем і, через порти Лехей і Кенхреї, між заходом (Коринтська затока) і сходом (Егейське море). Старий Коринт мав аморальну репутацію. Новий Коринт, безсумнівно, характеризувався культурним і релігійним синкретизмом. Проте, багато авторів уважають його нічим не кращим і нічим не гіршим, аніж схожі порти чи міста тих днів.

Перший візит апостола Павла відбувся під час його другої місіонерської подорожі, і записаний у Дії 18:1-18. У Коринті апостол Павло жив і працював із юдейською парою Акилою та Прискиллою і проповідував місцевим юдеям у синагозі. Після прибуття його товаришів Сили й Тимофія (і, мабуть, братів із Македонії, котрі принесли із собою фінансову допомогу, пор. Фил. 4:10-20 і 2Кор. 11:9), він присвятив більше свого часу проповідуванню. Лише після того, як юдеї відкинули його, він пішов до дому Тита Юста, «який був богобійний», і конкретніше звертався до поган. Перший візит апостола Павла означав заснування в тому місті християнської спільноти (пор. 1Кор. 3:6: «Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив» і див. також 2Кор. 10:14: «Ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою»), Апостол Павло перебував у Коринті рік і шість місяців, найімовірніше від кінця 49 до початку 51 р. по Р. Хр. З 1Кор. 1:26-29 («Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні») можемо зробити висновок, що більшість членів спільноти були бідними, хоча деякі могли бути досить багатими і впливовими. Ця церква не могла бути дуже чисельною – припускають загальну кількість до двох сотень. Більшість християн у Коринті були, мабуть, поганського походження.

Можливий доказ одного пізнішого візиту до Коринту походить із Дії 20:1-3. Покинувши Ефес – після довгого перебування там під час своєї третьої місіонерської подорожі – апостол Павло вирушив у Македонію та Грецію, де перебував упродовж трьох місяців. Хоча цей уривок не згадує назву Коринт, майже безперечним є те, що апостол Павло навідав би спільноту коринтян. Проте, цей його візит є не другим, а третім. Між візитом, описаним у Діях 18 і тим, на який натякає Дії 20, мусів бути проміжний візит, існування якого треба теоретично допускати, зважаючи на деякі відомості в Другому посланні до коринтян. Можемо припустити, що перший візит апостола Павла, тривалістю вісімнадцять місяців, був успішним і щасливим, під час якого спільнота зросла у вірі та силі. У 2Кор. 1:23-2:1; 12:14 і 13:1-2 знаходимо посилання на «болісний» візит (минулий, другий) і на майбутній «третій» візит: «Оце втретє до вас я йдуПопереджував я й попередую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую» (2Кор. 13:1-2).

Попередній запис

Розділи 11:25-16:27

11:25-32 – Спасення Ізраїлю Ці вірші не призначені, щоб повторювати в скороченій формі парадоксальну логіку Рим. 9-11; вони йдуть далі, ... Читати далі

Наступний запис

Кореспонденція апостола Павла з коринтянами

У каноні Нового Заповіту маємо два послання до коринтян. Проте, є докази, котрі дають вагомі підстави припускати існування принаймні ще ... Читати далі