Розділ 7:7-25 – Ключі для читання

Християнське тлумачення уривка. Його основа і труднощі. Як ми вже бачили, християнське тлумачення рекомендується для цього висловлювання в першій особі («я») з дієсловами в теперішньому часі (в. 14-15) і для контрасту між внутрішньою людиною (в. 22) і членами (в. 23), між тим, що для хрещених уже належить есхатону, і тим, що все ще належить старому, пропащому людству: апостол Павло (і так само кожен християнин) є одночасно і духовним, і фізичним. Це правда, що багато християн упізнають себе в описі Рим. 7:14-23 і викрикують словами Рим. 7:24: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» Безсумнівно, апостол Павло зображає сильну внутрішню напругу. Та людина, котру він описує, не просто перебуває в напрузі; така людина цілковито покинута перед силою гріха і смерти, нездатна робити те, що є добрим. І така людина, звісно ж, не є хрещеною, котру апостол Павло тільки-но, у Рим. 6:12-23, запросив зробити свої члени знаряддями праведности – це знак, що ця людина має таку здатність!

Якби «я» Рим. 7:7-25 були християни, логіка цієї частини залишала б багато чого бажати. Проте, якщо логіка є безшовною від Рим. 5 до 8, ми мусимо спитати себе, якою є функція Рим. 7, затиснутого між двома позитивними описами хрещених, які є в Христі і з Христом. Видається, що Рим. 5:12-19 розвинуло порівняння між двома фігурами, що знаменували два абсолютно протилежних режими: гріха, що призводить до смерти, з одного боку, і благодати, яка приводить до життя, з іншого, і що їхні відповідні потомства описано порівнянням (за допомогою synkrisis) у Рим. 6-8, оскільки Адама та Христа зіставлено лише як основу для контрасту між старим (Рим. 7) і новим (Рим. 6 і 8) людством:

Адам Христос
ті, що без Христа (Рим. 7:7-25) ті, що в Христі/з Христом (Рим. 6 і 8)

 

7:7-25 – Твердження апостола Павла і твердження юдаїзму

(а) Єврейські перекази також розмірковували над походженням зла чи пожадливих бажань (в. 7-13), особливо щодо Божої відплати. Див., наприклад, Арос. Abr. 23:9-11, де патріярх, вознесений на небо, спостерігає, як Азазель спокушає Адама та Єву, і запитує: «Вічний Всемогутній Боже, чому Твоя воля, щоб люди бажали зла в серцях своїх? Адже Ти гніваєшся на те, чого сам волів, коли людина гониться за тим, що є суєтним у Твоєму світі» [пер. англ.: A. Pennington in Sparks. The Apocryphal OT].

Про пожадливість, корінь усіх гріхів і всього зла, див. Арос. Adam 19; пожадливість є найжахливішою серед усіх пристрастей, згідно з Філоном, Decalog. 142. «Не пожадай» підсумовує всі заповіді Тори.

(б) Щодо протиріччя між волею і вчинком (в. 14-20), єврейська традиція також говорить про злу схильність на противагу добрій; обидві помістив у людське серце Бог (пор., наприклад, Gen. Rab. 14.4); це ніяк не придушує вільну волю. Можливо, ми знаходимо тут згадку (очевидно, з модифікаціями, яких вимагала єврейська віра) topos, згаданого ст. 1585). Для єврейської традиції Тора є антидотом, який робить вірного здатним протистояти злій схильності. Немає нічого, що дозволило б нам сказати, що Рим. 7:7-25 представляє єврейську версію topos. Щодо «злої схильности» в псевдоепіграфах, див. Т. Reub. 4:7; Т. Dan 4:2; Т. Ash. 1:3,9; Т. Jud. 11,1; Т. Benj. 6:1-4.

Мусимо відразу ж додати, що, якщо формулювання в. 14-20 здається багато чим зобов’язаним елінізму – дехто навіть бачив у в. 15 пригадування платонічної теми (людська істота чинить зло через незнання) – то наголос зроблено не на незнанні цінностей, тому що «я» знає їх дуже добре, а радше на незнанні процесу, котрий спонукає людину діяти: «Я не знаю» або «Я не розумію, що відбувається». Правда, апостол Павло не наполягає на відповідальності «я», тому непрямо погоджується з платонізмом, але ми дійсно не можемо сказати, що він є суб’єктом його впливу.

Попередній запис

Розділ 7:7-25 – Риторика уривка

Тут є кілька риторичних фігур. Ми обговоримо лише ті, що є найважливішими для тлумачення уривка: (а) Корекція (латинською correctio) полягає ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 8

8:1-30 – Композиція Композиція є головно аргументативною за природою. Дві subpropositiones (в. 1-2 і 18) відповідно представляють дві одиниці, в. ... Читати далі