(а) Риторичний статус і композиція
Ці вірші доповнюють аргумент за допомогою прикладу, що ілюструє та повторює ідеї в цілому: відокремлення хрещених від гріха (в. 1-14) життя для одного Бога і Божого служіння (в. 15-23).
Водночас в. 4-7 формують коротку заключну частину, настільки, що підсумовують попередній аргумент; це зрозуміло із паралелей між 7:5-6 і 6:20-22:
Рим. 6:20-22 | Рим. 7:5-6 |
Бо коли були ви рабами гріха | Бо коли ми жили за тілом… |
Який же плід ви мали тоді? | |
кінець їх – то смерть | щоб приносити плід смерти. |
тепер, звільнившися від гріха | А тепер ми звільнились від Закону, |
й ставши рабами Богові… | щоб служити… |
Композиція нагадує композицію двох попередніх одиниць:
- в. 1: «Чи ви не знаєте», після чого йде принцип (пор. 6:7)
- в. 1б-3: ілюстрування принципу за допомогою казуїстичного прикладу
- в. 4-6: застосування принципу до хрещених.
(б) Цінність прикладу
Приклад має намір проілюструвати принцип, заявлений у в. 1 (дуже близький до того, що запропонований у Рим. 6:7), але, здається, все це кульгає, адже принцип в. 1 дуже добре застосовується щодо чоловіка, та вочевидь, не щодо його вдови. Проте, апостол Павло не порівнює християн (мертвих для Закону) з чоловіком (також мертвим для Закону), але з жінкою, яка не померла! Фактично, всі приклади, крім умерлого та воскреслого Христа, можуть лише спотикатися в описі досвіду людей, які померли, щоби жити новим і геть іншим життям. Але все ж, знаючи, що приклади неодмінно кульгатимуть, апостол Павло вирішив використати їх із кількох причин:
- Тут розглядається Мойсеїв Закон, адже приклад використовує заповідь Декалогу (Вих. 20:14; Втор. 5:18). Так апостол Павло може показати, як хтось (усе ще живий) може припинити бути скованим Мойсеєвим Законом.
- Шлюб – це сильний зв’язок, зв’язок союзу, який, у принципі, не може бути розірваним, окрім як смертю (Втор. 22:28-29).
- У певному сенсі, смерть чоловіка має для його жінки таку ж функцію, як і смерть Христа для хрещених: удова звільнена від заборони стосовно перелюбу (оскільки її чоловік помер, тому вона не може вчинити гріха чужолозтва), а тому від гріха і санкції (смерть), яка за ним закріплена (Втор. 22:22). Так само і для хрещених, які померли (як чоловік), але також живі (як удова).
- Єдність удови з іншим чоловіком ілюструє єдність охрещених із воскреслим Ісусом – єдність, яка є остаточною, адже Христос, воскреснувши, більше ніколи не помре.
Завдяки неминуче недосконалій і плинній природі образу нам слід уникати розвитку вимушених аналогій, наприклад, дружина/ чоловік // охрещені / Христос, адже в цьому випадку жінка не помирає, а чоловік не воскресає.