Розділ 7:1-6

(а) Риторичний статус і композиція

Ці вірші доповнюють аргумент за допомогою прикладу, що ілюструє та повторює ідеї в цілому: відокремлення хрещених від гріха (в. 1-14) життя для одного Бога і Божого служіння (в. 15-23).

Водночас в. 4-7 формують коротку заключну частину, настільки, що підсумовують попередній аргумент; це зрозуміло із паралелей між 7:5-6 і 6:20-22:

Рим. 6:20-22 Рим. 7:5-6
Бо коли були ви рабами гріха Бо коли ми жили за тілом…
Який же плід ви мали тоді?
кінець їх – то смерть щоб приносити плід смерти.
тепер, звільнившися від гріха А тепер ми звільнились від Закону,
й ставши рабами Богові щоб служити…

 

Композиція нагадує композицію двох попередніх одиниць:

  • в. 1: «Чи ви не знаєте», після чого йде принцип (пор. 6:7)
  • в. 1б-3: ілюстрування принципу за допомогою казуїстичного прикладу
  • в. 4-6: застосування принципу до хрещених.

(б) Цінність прикладу

Приклад має намір проілюструвати принцип, заявлений у в. 1 (дуже близький до того, що запропонований у Рим. 6:7), але, здається, все це кульгає, адже принцип в. 1 дуже добре застосовується щодо чоловіка, та вочевидь, не щодо його вдови. Проте, апостол Павло не порівнює християн (мертвих для Закону) з чоловіком (також мертвим для Закону), але з жінкою, яка не померла! Фактично, всі приклади, крім умерлого та воскреслого Христа, можуть лише спотикатися в описі досвіду людей, які померли, щоби жити новим і геть іншим життям. Але все ж, знаючи, що приклади неодмінно кульгатимуть, апостол Павло вирішив використати їх із кількох причин:

  • Тут розглядається Мойсеїв Закон, адже приклад використовує заповідь Декалогу (Вих. 20:14; Втор. 5:18). Так апостол Павло може показати, як хтось (усе ще живий) може припинити бути скованим Мойсеєвим Законом.
  • Шлюб – це сильний зв’язок, зв’язок союзу, який, у принципі, не може бути розірваним, окрім як смертю (Втор. 22:28-29).
  • У певному сенсі, смерть чоловіка має для його жінки таку ж функцію, як і смерть Христа для хрещених: удова звільнена від заборони стосовно перелюбу (оскільки її чоловік помер, тому вона не може вчинити гріха чужолозтва), а тому від гріха і санкції (смерть), яка за ним закріплена (Втор. 22:22). Так само і для хрещених, які померли (як чоловік), але також живі (як удова).
  • Єдність удови з іншим чоловіком ілюструє єдність охрещених із воскреслим Ісусом – єдність, яка є остаточною, адже Христос, воскреснувши, більше ніколи не помре.

Завдяки неминуче недосконалій і плинній природі образу нам слід уникати розвитку вимушених аналогій, наприклад, дружина/ чоловік // охрещені / Христос, адже в цьому випадку жінка не помирає, а чоловік не воскресає.

Попередній запис

Розділ 6:15-23

6:15-23 – Композиція Уніфікована структура є паралельною до попередньої. Виклад думки є досить чітким (див. таблицю далі). Ключовою риторичною фігурою ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 7:7-25 – Гріх, Закон і ті, що піддані Закону

Твердження в Рим. 5:20 стосовно Мойсеєвого Закону (те, що він був оприлюднений, щоби помножився гріх) потребує уточнення. Тепер апостол Павло ... Читати далі