Загальний характер книги

Септуагінта містить «антологію» текстів, що стосуються вавилонського полону:

  1. Вступ у двох частинах

а. Історичні умови (Вар. 1:1-9)

б. Послання до мешканців Єрусалиму (Вар. 1:10-14)

  1. Молитва у двох частинах

а. Визнання гріхів (Вар:1:15-2:10)

б. Покаяння та благання про помилування (Вар. 2:11-3:8)

  1. Два вірші

а. Похвала Закону як джерела мудрости (Вар. 3:9-4:4)

б. Вірш у п’яти частинах, в якому йдеться про вигнання і надію на повернення (Вар. 4:5-9а; 4:9б-16; 4:17-29; 4:30-5:4; 5:5-9)

Ця антологія, відома як Книга Варуха, поміщена після Книги Єремії і завершується Плачем Єремії та Листом Єремії. Ці кілька текстів, що відрізняються один від одного за характером, мають спільну тему: думки й почуття юдеїв під час руйнування Єрусалиму та подальшого вигнання.

Книгу Варуха дійшла до нас лише грецькою мовою, але вона, найімовірніше, є перекладом із єврейського оригіналу. Книга за логічним планом поділена на дві частини однакової довжини; такий поділ треба зберігати і в тлумаченні:

  1. Літургійна (1:1-3:8);
  2. Пророча (3:9-5:9).

Кожну частину можна читати як окреме ціле, при цьому тримаючи в полі зору книгу загалом. Частина І містить зізнання в гріхах, які призвели до вигнання у Вавилон. Частина II починається з визнання гріхів і переходить до радості, яку породжує передчуття майбутнього повернення з вигнання.

Загальні контексти для тлумачення

1) Оригінальний історичний контекст

Тексти були відредаговані, мабуть, ще під час вигнання, але через враження, які залишило по собі руйнування Єрусалиму, пізніше об’єднані для того, щоб їх могли використовувати вірні в діяспорі. Народ, що страждав у вигнанні далеко від рідної землі, утішався обіцянкою відновлення.

2) Канонічний контекст

Єврейські спільноти в діяспорі і пізніше християни сприймали Книгу Варуха як додаток до Книги Єремії. Остання описує історично-богословський контекст Книги Варуха і є ключем для її правильного розуміння.

3) Канонічна інтертекстуальність

Постійні очевидні і приховані покликання на Книгу Второзаконня і Книгу Єремії в першій (літургійній) частині та на Девтеро-Ісаю (40-55) – у другій (пророчій) указують на те, що Книгу Варуха неможливо зрозуміти сповна, не прочитавши спершу ці біблійні тексти.

Попередній запис

Розділи 3-5

Третій плач Третій і п’ятий плачі є останнім відголоском кризи: обидва показують стан внутрішнього виснаження, в якому опинилися юдеї після ... Читати далі

Наступний запис

1:1-3:8 – І. Літургія

1:1-9 – Вступ 1: Історичні умови Автор не зацікавлений у тому, щоб подати справжню картину подій часів Варуха, він радше ... Читати далі