Розділи 3-4 – Єлисей, Єгорам, шунамійка

Єгорам

2Цар. 3 починається із стандартного представлення нового царя Ізраїлю – тут це син Ахава Єгорам. Оцінка Єгорама у в. 2-3 віддає належне деяким його реформам, спрямованим проти культу Ваала.

Єлисей

2Цар. 3-8 складається здебільшого з оповідей про Єлисея та його справи з царями. Ці оповіді містять витончену критику монархії, адже протиставляють пророка Єлисея і правлячий клас. У центрі уваги – Єлисеєва прозорливість: він заздалегідь знає, що станеться і що треба робити. Єлисей передбачає вислід едомської виправи; йому відома Нааманова потреба і як зарадити їй; для нього відкриті думки царів і те, як із ними вчинити. Оповідь про багату шунамійку дещо відрізняється, але й у ній ідеться про величне прозріння.

3:4-27

Це – складна оповідь. На перший погляд, текст – про протистояння зухвалого царя і могутнього, але не надто рішучого пророка. Єгорам формує коаліцію з Йосафатом Юдейським і царем Едому, щоб придушити заколот свого васала – володаря Моаву і відновити сплату цінної данини. У поході нестача води спричиняє кризову ситуацію. Єгорам у своїй зухвалості не вагаючись винуватить Господа, стверджуючи, що саме Він спонукав до створення коаліції, а отже, призвів до лиха; Йосафат, натомість, вважає за краще вивідати Господній задум у пророка. Єлисей трактує Єгорама зверхньо; до Йосафата, однак, ставиться з повагою і з допомогою гусляра пророкує не лише вдосталь води, а й поразку і подальше спустошення Моаву. Вода з’являється – і вводить моавитян в оману. Ізраїльтяни плюндрують їхній край, а їхнього царя заганяють у пастку в Кір-Харешеті. У відчаї той приносить свого сина в жертву на міському мурі; це призводить до «великого гніву» на ізраїльтян і вони відступають. Унаслідок цього несподіваного повороту оповідь закінчується тим, що ізраїльське військо повертається додому, Моав далі бунтує, його цар усе ще на престолі, а джерело данини для Ізраїлю – моавитський край – спустошено.

Оповідь можна прочитати як критичний роздум над претензією правителя на знання Божих задумів. Цю претензію Єгорам уперше озвучив у в. 10, коли в поході настали труднощі, а потім знову у в. 13. Єлисей, чия прозорливість проявляється в усіх цих оповідях, пророкує достаток води і спустошення Моаву. Цар вважає, що пророк бачить благо, але оповідь припускає і те, що пророк бачить наслідок царевої глупоти. Вода ввела в оману Моав і зробила його легкою здобиччю Ізраїлю; Єгорам використовує принагідну перевагу і програє в тривалій перспективі.

Деякі деталі тут мав би доповнити оповідувач. Стосовно виправи з метою повернути владу над багатствами Моаву постає питання: чи були Єлисеєві слова пророкуванням перемоги, а чи іронічним передвіщенням, що політика царя призведе до знищення того, чим він, власне, сподівався заволодіти? На користь іронічного тлумачення свідчить несподіване завершення виправи (в. 27). Джерело «великого гніву» не вказано прямо, але картина ізраїльтян, які відступають зі спустошеного, але незалежного Моаву разюче контрастує із початком оповіді. Царська виправа, а надто претензія царя на те, що це Бог спонукав його до неї, призводить до низки подій, внаслідок яких Ізраїль руйнує сільське господарство моавитян – джерело васальної данини – і втрачає владу над Моавом.

2Цар. 4

У цій главі маємо перехід від зовнішньої до внутрішньої політики: тут міститься кілька передань, які демонструють пророчу відповідь на потреби народу. У в. 1-7 розповідається, як Єлисей допоміг вдові одного з пророків, давши їй змогу не лише сплатити борги, а й надалі з гідністю вести своє господарство (пор. 1Цар. 17:8-16, де центральну роль виконує Ілля). Центральне місце в главі посідає зворушлива історія про Єлисея і шунамійку (в. 8-37). Ще два передання, пов’язані з їжею, містяться, відповідно, у в. 38-41 і 42-44: перше – про те, як Єлисей із смертоносної страви зробив поживну (пор. 2Цар. 2:19-22), друге – як нестачу харчу перетворив у достаток (пор. 1Цар. 17:8-16).

Центральна оповідь – про Єлисея і шунамійку – складається з трьох частин. У першій описано, як Єлисей скористався гостинністю «багатої жінки» з Шунаму (в. 8-10). У другій розповідається, як Єлисей пообіцяв цій гостинній жінці, котра була бездітною і мала старого чоловіка, що вона народить сина – і в належний час вона таки народила його (в. 11-17). Із третьої частини довідуємося, як син шунамійки помер, як вона попросила Єлисея про допомогу і як той повернув сина до життя (в. 18-37). Із розгортанням оповіді стосунки між Єлисеєм та шунамійкою деякими своїми сторонами починають нагадувати відносини Іллі та Єлисея в 2Цар. 2. Пророк тепер Єлисей, а шунамійка піклується про нього. Як і Єлисей у гл. 2, вона – людина з власною думкою і приймає власні рішення. Її гостинність спонукає Єлисея спитати у в. 13, чим він може їй віддячити; це питання перегукується із пропозицією Іллі Єлисеєві в 2:9. Відповідь шунамійки свідчить, що вона не шукає власної користи: коли Єлисей обіцяє їй сина, з її слів не видно, щоб вона явно прагнула дитини – на відміну від Сари та інших бездітних жінок Старого Заповіту.

На смерть дитини, однак, шунамійка реагує рішуче і цілеспрямовано. Вона йде до Єлисея і, оминувши його слугу Ґехазі, робить драматичний благальний жест – обіймає ноги пророка. Цей жест не дисонує в оповіді з попередньою характеристикою шунамійки як «багатої жінки»: те, що вона зробила у відповідь на смерть дитини, свідчить саме про її благородство. Єлисей хотів було послати слугу Ґехазі, щоб той поклав на мертву дитину його палицю, але жінка заявила, що без Єлисея не піде. Ця її заява, можливо, вказує, що шунамійка прозорливіша за пророка: чи вона, бува, не знає заздалегідь, що Ґехазі зазнає невдачі? А ще жінчині слова перегукуються зі словами Єлисея до Іллі в 2:2,4 та 6. Єлисей слухається шунамійки і йде за нею. Оживлення дитини відбувається за допомогою молитви і фізичного контакту, як і в оповіді про воскрешення Іллею вдовиного сина в 1Цар. 17:17-24.

Попередній запис

Розділи 1-2 – Ілля та Єлисей

За часів правління Йосафата Юдейського Ізраїлем правили ще два представники династії Омрі, крім Ахава: Ахазія і Єгорам. Як це було ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 5-7 – Єлисей і Нааман, Єлисей – рятівник Самарії

2Цар. 5 Після оповіді про Єлисея та «багату жінку» з Шунаму йде історія про Єлисея і Наамана, «мужа великого» з ... Читати далі