Розділи 1-2 – Ілля та Єлисей

За часів правління Йосафата Юдейського Ізраїлем правили ще два представники династії Омрі, крім Ахава: Ахазія і Єгорам. Як це було і з Ахавом, у розповіді про їхнє царювання переважає тема стосунків царів із пророками: Ахазії – з Іллею (2Цар. 1), Єгорама – з наступником Іллі Єлисеєм (2Цар. 3:1-8:15). Поміж двома розповідями про царів Ізраїлю – оповідь про взяття Іллі у вихорі на небо і перехід його пророчої влади до Єлисея (2Цар. 2).

Ахазія

У девтерономістичній оцінці Ахазії в 1Цар. 22:52-53 його зображено як копію його злих батьків. Більшу частину розповіді про царювання Ахазії займає історія його засудження Іллею за те, що той виряджав послів до філістимлянського міста Екрона питати поради у Ваала.

2Цар. 1:2-17 – Ілля

У цій оповіді Ахазія ушкоджується через нещасний випадок і посилає гінців спитати у Ваала, чи виживе. Тоді Господній ангел посилає Іллю передати Ахазії звістку осуду за те, що доручив своє життя Ваалові, а не Господеві. Посланець зустрічає посланців, у передвіщенні фіналу оповіді, царські гінці повертаються, несучи слово Іллі, а не Ваала (2Цар. 1:6). У відповідь цар посилає до Іллі вояків – щоб порадитися чи щоб схопити? Текст про це мовчить; ймовірно, таки схопити. У контрасті між царем, прикутим до ліжка, і пророком, що сидить на верху гори, відчувається іронічна нотка. Далі за добре знайомим тричленним сценарієм народної казки два підрозділи царських вояків за чергою знищено, аж поки зверхник третього не визнав владу пророка і вцілів. Ілля, цього разу особисто, повторює ту ж звістку, що й раніше. Цар помирає (в. 17). Пророк бере гору над царем, а правовірність – над ідолопоклонством.

Відомості про наступництво Єгорама, що в 1:17, суперечать поданим у 3:1; скидається на те, що 1:17 є фрагментом альтернативної хронологічної схеми.

2Цар. 2 – Єлисей – наступник Іллі

Оповідь про відхід Іллі та перехід його пророчої влади до Єлисея дає глибокі прозріння стосовно того, що означає бути пророком: це і незалежність мислення в поєднанні з відданістю наставникові, і очікувані від лідера знання та авторитет, і невловимість пророчого видіння, на яку вказує Єлисеєва потреба побачити на власні очі та непевність, що ж власне було побачено.

У в. 2-8 зображено, як Ілля виконує низку Божих повелінь, котрі щоразу віддаляють його від рідної землі та народу: спочатку Господь посилає Іллю в Бет-Ел, потім – в Єрихон, далі – на Йордан. Тричі Ілля наказує Єлисеєві не йти за ним, і тричі Єлисей не слухається та відмовляється покинути його: незалежність мислення поєднується з вірністю наставникові. Усі три рази в цій сцені бере участь гурт пророчих учнів. Двічі вони питають Єлисея, чи знає він, що чекає його наставника, і обидва рази він, знаючи те саме, що й вони, наказує їм замовкнути: у нього є знання, і авторитет, щоб бути лідером. Третього разу пророчі учні з Єрихона просто мовчки споглядають, як Ілля і Єлисей переходять ріку – і переходять в інші володіння.

У в. 9-12 розповідається, як Іллю і Єлисея розлучили огняний віз та огняні коні й він знявся у вихорі на небо. Текст нагадує про дивовижну, але водночас невловиму природу пророчого дару. Єлисей просить для себе подвійного духу Іллі (пор. Втор. 21:17). Для Іллі це прохання – «важлива річ» (в. 10). Хоча він має надзвичайні здатності, та сам зробити з когось пророка не може, тож натомість пропонує стежити за знаменням: якщо Єлисей побачить, що Іллю взято від нього, його прохання буде виконано. Із в. 11-12 незрозуміло, що саме побачив Єлисей: чи й те, як Ілля здійнявся у вихорі, чи тільки огняного воза та огняних коней, які розлучили їх (пор. 2Цар. 6:17; 13:14). У в. 13-14 Єлисей б’є по воді плащем Іллі й питає: «Де Господь, Бог Іллі?». І вода розступилася, підтвердивши, що пророчий дар передано; а от чи сталося це, коли Єлисей побачив відхід Іллі, чи коли уздрів воза та коней, чи коли вхопив наставникового плаща, чи коли вдарив ним по воді – залишилося делікатно замовчаним.

Таємничий відхід Іллі, що стався за межами країни, нагадує про таємничу смерть Мойсея, яку він теж зустрів поза межами своєї землі (Втор. 34:6); а те, як розступилася вода, перегукується з входженням Ізраїлю до Обіцяної Землі в І. Н. 3-4 і, ще раніше, із переходом через море у Вих. 14.

У в. 15-25 Єлисей проходить три етапи ранішої подорожі у зворотному порядку: на Йордані (в. 15-18), в Єрихоні (в. 19-22) і дорогою до Бет-Ела (в. 23-25). В Єрихоні пророчі учні визнають, що Єлисей одержав дух Іллі, та все ж наполягають, щоб вирядити людей шукати його; ті повертаються ні з чим. Маємо тут прийняття пророка спільнотою і підтвердження його через випробування досвідом. Нездорова вода Єрихона стає здоровою: ті, хто шанує Єлисея, благословенні. На шляху до Бет-Ела малих насмішників роздирають ведмедиці. У народів, що до їхньої культури належить оповідування, тварини та явища природи звично виступають знаками Божого заступництва або Божої кари (пор. левів у 1Цар. 13 і 20). Тут донесено, що ті, хто глузує з пророків, як-от із Єлисея, прокляті. Благословення і прокляття – постійні супутники пророка. Оповідь завершується подорожжю Єлисея на гору Кармел, місце тріюмфу Іллі, а далі в Самарію – осідок царської влади.

Попередній запис

Розділи 20-22 – Падіння Ахава

Ахав і безіменні пророки У 1Цар. 20 Іллі не видно; натомість перед читачем розгортається оповідь, де на допомогу Ахавові, якого ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 3-4 – Єлисей, Єгорам, шунамійка

Єгорам 2Цар. 3 починається із стандартного представлення нового царя Ізраїлю – тут це син Ахава Єгорам. Оцінка Єгорама у в. ... Читати далі