Переклад Івана Огієнка (1882-1972) великою мірою був здійснений у міжвоєнний період. Його початки можна віднести до часу вимушеної еміграції Огієнка з України, більшу частину праці було зроблено у Варшаві перед початком Другої світової війни. Остаточну редакцію було завершено в повоєнний час у Канаді та в США. Крім того, життя перекладача пов’язане з діяльністю для розвитку Української автокефальної Церкви – спочатку в Польщі, а відтак у Північній Америці. Переклад Огієнка припадає також на період кодифікації української літературної мови, зокрема «академічного правопису», виданого в Харкові 1929, у створенні якого Огієнко брав участь, але якого не завжди хотів приймати. Цікавими є також зв’язки з протестантами. Увесь проект перекладу здійснено під егідою Британського і Закордонного Біблійного Товариства, яке й опублікувало Біблію в 1962 році в Лондоні. Упродовж років стосунки І. Огієнка і Біблійного Товариства змінювалися. З одного боку, Огієнко може завдячувати Біблійному Товариству за його перебування у Швейцарії під час Другої світової війни, з іншого боку – вже в Канаді бачимо дедалі напруженіші стосунки між Огієнком та іншими членами Біблійного Товариства, переважно протестантами. У кожному разі, переклад Біблії українською мовою та її видання для Огієнка насамперед було здійсненням мрії: дати українському народові науковий переклад Біблії зразковою літературною українською мовою.
12 червня 1962 р. Митрополит Іван Огієнко отримав від Біблійного Товариства з Лондону перші три примірники Біблії у своєму перекладі. Це, як він сам пише, був «великий, світлий і радісний день» у його довгому житті: «П’ятдесятлітня моя мрія і тридцятлітня моя робота сповнились, – ось моя всежиттєва праця лежить на столі передо мною: Біблія моєю рідною, мені найдорожчою мовою, – мовою українською!»[1]
Чотирма роками раніше, у 1958 р., закінчуючи дописувати поправки до другої коректи свого перекладу і очікуючи на швидку публікацію, Огієнко написав коротку історію свого перекладу Біблії. На тридцяти сторінках Огієнко описав причини, які заохотили його перекладати, зв’язок із перекладом літургійних книг, співпрацю з Біблійним Товариством, методологічні питання, його єпископську хіротонію і воєнні пригоди, затвердження перекладу і підготовку до друку. Власне до цієї статті, як також і до інших статей І. Огієнка з його збірника «Біблійні науки», ми насамперед звернемося для представлення історії його перекладу[2].
Іван Огієнко зацікавився перекладом Біблії українською мовою ще в часи його студентських днів, коли розпочав своє дослідження про життя і творчість українського письменника, архимандрита Йоаникія Галятовського (приб. 1620-1688 рр.), який часто у своїх творах подавав власний переклад Святого Письма. Відтак Огієнко зробив численні дослідження історії давніх українських перекладів Святого Письма: Пересопницького Євангелія, Житомирського Євангелія, Євангелія Тяпинського, Євангелія Негалевського, Литківського Євангелія, зокрема Крехівського Апостола, за що отримав вчений ступінь доктора наук.
Монографія про Йоаникія Галятовського дала поштовх Огієнкові вивчати окрім богослов’я, класичних мов, грецької і латинської, також і санскрит.
Першими перекладами Огієнка були літургійні книги. Працюючи власне над перекладом Божественної Літургії святого Івана Золотоустого, Огієнко написав методологію перекладів літургійних книг і Святого Письма, доходячи висновку, що без повного перекладу Біблії українською мовою неможливим є і переклад літургійних книг. У 1922-1926 р., мешкаючи спершу у Винниках, а відтак і в самому Львові, Огієнко працював над перекладом Нового Завіту, переклавши чотири Євангелія. У той самий час Огієнко перекладає Вечірню й Утреню, які вимагали багато праці над Старим Завітом, зокрема Псалмами, так що, як писатиме потім сам Огієнко, переклади літургійних книг підготували його до перекладу Святого Письма.
Ще в 1921 році Огієнко вперше звернувся до Британського і Закордонного Біблійного Товариства з пропозицією своїх послуг як перекладача Святого Письма українською мовою. Відповідь, з різних причин, прийшла лише через 15 років. У 1923 році пастор Вільгельм Фетлер (псевд. Васілій Малов) звернувся до Огієнка з пропозицією перекласти усю Біблію, починаючи, однак, з Нового Завіту.
З 1926 року Огієнко викладає на богословському факультеті у Варшаві, де в 1927 році видає «Методологію перекладу Святого Письма та богослужбових книг українською мовою». Звільнений у 1932 через свої проукраїнські погляди з Університету, Огієнко знову повертається до питання перекладу Святого Письма, який міг би стати наріжним каменем мовної і духовної культури усього українського народу.
У 1935 році пастор Адольф Келлер звертається до Огієнка із пропозицією перекласти Біблію українською мовою для Британського і Закордонного Біблійного Товариства (БіЗБТ). Справжня причина цього звернення, а відтак вже підписаного контракту з Біблійним Товариством наступного року щодо перекладу Святого Письма українською мовою, полягала радше не в листі Огієнка з 1921 р., а в рекомендації українських протестантів Західної України, через Василя Кузіва, до БіЗБТ доручити переклад Біблії Огієнкові. Згідно з контрактом, Огієнко мав закінчити переклад Біблії протягом п’яти років, до 1940 року, у такому порядку: НЗ, Псалтир, СЗ, за що мав отримати 30000 польських злотих.
У 1937 році у Львові виходить переклад чотирьох Євангелій, а в 1939 році – у Варшаві весь Новий Завіт з Псалтирем.
Що стосується перекладу СЗ, Огієнко мав уже багато перекладеного матеріялу, який вимагав, однак, ще редакції. У 1936 р. перекладач відновив своє вивчення єврейської мови й одночасно опрацював методологію для перекладу СЗ: він переписував вручну увесь СЗ так, щоб кожний новий рядок у зошиті починався одним єврейським словом. У цьому йому допомагав один студент Єврейської школи у Варшаві. Для роботи було потрібно 37 зошитів, кожен по 400 сторінок, загальною кількістю в 14000. Біля єврейського слова Огієнко писав в тому самому рядку свій переклад і лише після цього буквального перекладу подавав свій літературний переклад, звертаючись у складніших місцях до перекладів сучасними європейськими мовами. Огієнко працював над перекладом СЗ кожного дня (!) з 3 листопада 1936 до 1940 року. Відтак Катерина Чайківська переписала увесь переклад на друкарській машині. Переклад СЗ було закінчено 1 липня 1940 р., а вже 19 липня Огієнко передав усю свою працю Біблійному Товариству. Та війна призупинила видання перекладу Біблії на більш ніж 20 років.
У 1937 році вмирає після чотирьох років хвороби у віці 55 років дружина Івана Огієнка – Домникія (Литвичук), залишаючи йому трьох дітей: Анатолія (1910), Юрія (1912) і Олександру (1920). Через 3 роки, у 1940 році, Огієнко спершу приймає чернечий постриг (9 жовтня) з новим ім’ям Іларіон. 10 жовтня митр. Діонізій (Константин Валединский) висвячує його в диякони, 11 жовтня – у священики. 20 жовтня архимандрит Іларіон отримує єпископську хіротонію, стаючи одночасно архиєпископом, а 16 березня 1944 стає Холмським і Підляським митрополитом УАПЦ.
[1] Митрополит Іларіон, «Новий переклад Біблії. Історичний нарис» // Митрополит Іларіон (Вид.), Біблійні студії. Богословсько-історичні нариси з духовної культури України, Вінніпег: Наша культура, 1963, с. 220.
[2] Митрополит Іларіон, Біблійні студії. Богословсько-історичні нариси з духовної культури України, Вінніпег: Наша культура, 1963.
