Не можемо обмежитись лише розповіддю про те, як писались, збирались, обирались, переписувались вручну книги Біблії в давнину. Святе Письмо не змогло б стати «доступною» для нас книгою, якщо б його не переклали нашою рідною мовою. Перекладати Біблію почали щонайпізніше в той час, коли більшість євреїв вже не розмовляли староєврейською і потребували перекладу Біблії арамейською мовою. Спершу це був усний переклад, а відтак письмовий. На це може вказувати Неем. 8:7-8, як левити читали і тлумачили Закон, щоб люди його розуміли (це міг бути переклад біблійного тексту з єврейської на арамейську мову). Євреї, які розмовляли грецькою мовою, переклали цією мовою увесь Старий Заповіт. Згодом з’явились переклади сирійською і латинською мовами. Латинська Вульгата стала офіційним перекладом Біблії в Католицькій Церкві. До середини XX ст. з неї здійснювались переклади Святого Письма на інші мови. З цього латиномовного перекладу двоє чоловіків, які були пов’язані з Джоном Вікліфом, здійснили перший англомовний переклад Біблії.
Перший римо-католицький англомовний переклад Святого Письма з латинської Вульгати, який Церква апробувала для вжитку серед вірних, здійснила група біженців католиків-англійців, що мали стосунок до Англійського коледжу на Півночі Франції. Свою працю вони розпочали за правління королеви Єлизавети І. Переклад Нового Заповіту, який здійснив Григорій Мартин, а вичитали і відредагували його колеги – кардинал Вільям Ален і Річард Брістоу, був надрукований у 1582 р. Оскільки Колегія, в якій викладав Григорій Мартин, перебувала тоді в Реймсі, це видання відоме як Реймський Новий Заповіт. Воно вплинуло на переклад King James Version (1611 p.), який став відомий в Англії як Authorized Version. Якщо попередниця King James Version – Bishops’ Bible (1568-1602 pp.) – містила «сирість» у Лк. 8:6 і «товсте теля» у Лк. 15:23, то Реймський Новий Заповіт мав натомість сучасніше слово «вологість» і популярніше слово «годоване теля».
Переклад Старого Заповіту цієї редакції з’явився дещо пізніше, тому він не вплинув на Authorized Version. Після того, як Мартин помер у 1584 p., його справу – переклад Старого Заповіту – завершили Ален і Брістоу. Остаточна повна версія перекладу була видана не раніше 1609-1610 pp., аж поки Коледж не було перенесено в Дуе, де він вже колись був. Через це повний переклад називається Дуесько-Реймська Біблія. Через півтори століття, починаючи з 1749 p., єпископ Річард Челонер спільно з Франциском Блайтом ретельно відредагували цей переклад. Оскільки вони обидва навернулись до католицизму з протестантизму, у своїй редакційній праці над Дуесько-Реймською Біблією Челонер і Блайт перебували під впливом Authorized Version. Їх переклад Біблії став основним виданням, яким римо-католики послуговувались до середини XX ст. Інколи це видання називають Дуесько-Реймсько-Челонерською Біблією. У 1810 р. американцям-католикам було дозволено користуватись цим перекладом Святого Письма. Ще один переклад Святого Письма англійською мовою, яким також було дозволено користуватись католикам, у 1944-1949 pp. здійснив монсеньйор Рональд А. Кнокс. Цей переклад також був здійснений на основі тексту Вульгати. Перевагою цього видання було використання сучасніших мовних зворотів.
Перший переклад Нового Заповіту й частин Старого Заповіту з мов оригіналу на англійську здійснив Вільям Тіндейл. Цим новим перекладом Нового Заповіту (1526 p.), П’ятикнижжя (1530 р.) і Книги Йони (1531 р.) послуговувався ряд інших перекладів: King James Version (1611 p.), Revised Standard Version (1946-1971 pp.) і New Revised Standard Version (1989 p.). Сучасні переклади з мов оригіналу, які не були залежними від традиції Tyndale/Authorized Version, сягають початку XX ст.. Першим таким перекладом був Twentieth Century’ New Testament (1898-1904 pp.). Новаторські підходи, що були використані в цьому перекладі, зустрічаємо в пізніших перекладах, таких як Goodspeed’s New Testament (1923-1948 pp.), New English Bible (1961-1970 pp.) і його редакціях, Revised English Bible (1989 p.), Good News Bible (1966-1979 pp.) та Contemporary English Version (1991-1995 pp.).
30 вересня 1943 p. папа Пій XII видав енцикліку Divino Afflante Spiritu, яка дала поштовх для здійснення римо-католицьких перекладів Святого Письма з мов оригіналу. Додатковим стимулом у цій справі стала поява Догматичної конституції про Боже Об’явлення (Dei verbum), яка була проголошена 18 листопада 1965 р. під час Другого Ватиканського собору. У ній, зокрема, йдеться, що «треба, щоб християни мали широкий доступ до Святого Письма», та зазначається, що «… Церква … дбає про те, щоб готувати відповідні та правильні переклади різними мовами, передусім з оригінальних текстів священних книг». У другій половині XX ст. в новій атмосфері, появу якої спричинили ці два документи, побачили світ такі нові переклади: New American Bible і (британські) англомовні переклади Jerusalem Bible (1966 р.) та її оновлене видання – New Jerusalem Bible (1985 p.).
New American Bible (1970-1986 pp.) – це стандартний переклад Біблії, яким користуються американці-католики. Він є плодом праці американських католицьких дослідників при співпраці з протестантами. Перший переклад Нового Заповіту був здійснений за підтримки Єпископського комітету Співдружности християнської доктрини і виданий у 1941 р. під назвою Confraternity New Testament. Цей переклад був черговою редакцією Дуесько-Реймсько-Челонерської Біблії і спирався на текст латинської Вульгати. Втім з появою Divino Afflante Spiritu в 1943 р. переклад Старого Заповіту для цього видання, праця над яким вже на той час тривала, було розпочато наново. Тепер це вже не була редакція Дуесько-Реймсько-Челонерської Біблії, яка опиралась на текст Вульгати. Це був цілком новий переклад Біблії з мов оригіналу. Праця над ним завершилась у 1969 р. Приблизно в цю ж пору було завершено новий переклад Нового Заповіту, який цього разу спирався на грецькі тексти. Разом зі Старим Заповітом він став частиною видання повної Біблії, яка побачила світ в 1970 р. Нову редакцію Нового Заповіту було здійснено в 1986 p., а Книги Псалмів – у 1991 р.
Англомовний (британський) переклад Jerusalem Bible (1966 р.) цілковито залежав від французького перекладу Bible de Jérusalem. Однак текст New Jerusalem Bible (1985 p.) був безпосереднім перекладом з мов оригіналу. Докладні передмови до кожної книги та примітки обох видань були взяті з французької Bible de Jérusalem (перше видання – 1955 p.; друге видання – 1973 p.). Існують й інші переклади Біблії, які мають офіційний дозвіл церковної влади: Revised Standard Version (1966 p.), видана за підтримки Національної ради християнських Церков США, і Good News Bible (1979 p.), видана за підтримки Американського біблійного товариства. Ці обидва американські видання вийшли також друком у Великій Британії. При цьому їх було адаптовано до вимог британської англійської мови.
Варто також зазначити, що римо-католицькі Церкви Англії й Уельсу, Ірландії, Шотландії ініціювали й очолили процес перекладу New English Bible і Revised English Bible. «Євангельські» (консерватори або фундаменталісти) протестанти, посилаючись на богословські аргументи, спершу не підтримували ідею нових перекладів або редакцій Біблії, особливо RSV. Однак у другій половині XX ст. вони здійснили ряд власних нових версій перекладу, таких як Modem Language Bible (1945-1969 pp.), Amplified Bible (1959-1987 pp.), New American Standard Bible (1963-1971 pp.), Living Bible (1967-1976 pp. – автори цього видання спирались більше на інші англомовні переклади, аніж на переклад з мов оригіналу) та її редакції, New Living Translation (1996 p. – перекладена з мов оригіналу), New International Version (1973-1984 pp.), New King James Version (1979-1982 pp.) і New Century Version (1987 p.). Назагал у цих перекладах прослідковується тенденція до «гармонізації» тих біблійних уривків, між якими існують суперечності. 2Сам. 8:18 у сучасних протестантських, католицьких і єврейських перекладах звучить так: «… сини ж Давида були священики». «Євангельські» видання старанно намагаються уникнути такого перекладу, тому що в Чис. 3:10 мовиться, що лише нащадки Аарона мали право бути священиками. А як ми знаємо, Давид не був його нащадком.
У період 1962-1985 pp. Нове єврейське видавниче товариство видало Танах, відомий також як New Jewish Version. На суперобкладинці цього перекладу написано: «Стандартна єврейська Біблія для англомовного світу». На відміну від римо-католицьких і протестантських перекладів Старого Заповіту автори цього перекладу навмисне рідко звертались до (кумранських) сувоїв Мертвого моря або до текстів грецького, латинського чи сирійського перекладів Біблії. Тому Іс. 21:8а в цій єврейській Біблії звучить так: «І він крикнув, як лев», – як є в традиційному єврейському тексті, а не: «І закричав вартівник», – як є в кумранському тексті.
