Досвід, що виходить за межі екзегези

Оскільки дійсність, яку символічно виражає Святе Письмо, настільки перевищує людські слова, люди інколи досвідчують, що Бог промовляє до них через текст у спосіб, який суперечить правилам наукової екзегези. Часом Бог символічно за допомогою біблійних слів дарує молитовній людині духовний досвід. Натомість їх дослівне богонатхнене значення зовсім не виражає досвіду цієї особи. Людина може натрапити на біблійний уривок, який, на її думку, досконало виражає певний духовний досвід. Тоді вона використовує ці слова, щоб описати іншим свій досвід, хоча біблійний автор взагалі не мав на увазі цього досвіду, коли писав ці слова під натхненням Святого Духа. Справді, у такому разі Бог може промовляти до особи за допомогою окремих слів Святого Письма та тлумачити їй через них певний духовний досвід. Але якщо людина намагається за допомогою цього тексту проповідувати іншим свій досвід або на підставі цих слів робити якісь богословські висновки, мовляв її особистий досвід є універсальним, призначеним для всіх, тоді можуть виникнути проблеми. Незважаючи на те, що це тлумачення може бути належним поясненням окремого особистого релігійного досвіду, воно не є обов’язковою екзегезою богонатхненого тексту, яка б могла всім підійти.

Іноді досвід духовної дійсности та символ, який у ній виражається і допомагає краще її зрозуміти, є настільки нероздільними, що людина, яка володіє цим досвідом, сприймає символ за дійсність. Щось подібне трапилось з Катериною Сієнською. Їй з’явився Ісус, Який вийняв у неї з грудей серце, вклавши натомість Своє. Таким чином, за допомогою сильного містичного символу Бог звершив у ній дійсність, про яку говорить Єзекіїль: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра» (Єз. 36:26,27). Духовна дійсність, яка відбулась під час містичного досвіду, була настільки очевидною для Катерини, що ніхто не міг переконати її, що Ісус не буквально, а духовно, замінив її серце Своїм власним. Вона не могла відрізнити символ від божественної дійсности, яку звершив у ній Христос: цілковите преображення Катерини в Його божественній любови, досконалу єдність з Ним, в якій вона жила Його життям і любила Його любов’ю. Саме про такі реалії розповідає Святе Письмо.

Душпастирі, екзегети та богослови повинні розуміти, що такий досвід Святого Письма може бути автентичним, незважаючи на те, що на перший погляд може не відповідати правилам екзегези чи богослов’я. Жоден досвід християнського таїнства не в силі сягнути глибини цього таїнства. Святий Дух об’являється нам у дуже різний спосіб. Багатьма шляхами Христос являє Себе нам впродовж нашого життя. Усі ці шляхи узгоджуються з богонатхненим значенням Святого Письма.

Коли харизмати неправильно використовують Святе Письмо, це аж ніяк не означає, що причиною цього є саме явище харизматичного руху. За своєю суттю «хрещення в Святому Дусі» породжує в людині глибоку любов та пошану до Святого Письма і відкритість на дію Святого Духа. Таке неправильне ставлення є наслідком проблем окремих християнських середовищ, де присутній харизматичний феномен, такий як нехтування традицією і екзегетичними принципами. Причиною значної кількости зловживань Святим Письмом, які відбувались на початках сучасного харизматичного відродження, був не сам харизматичний феномен як такий, а певні фундаменталістські групи. Вони мали сильний вплив на перших харизматів в основних Церквах. Протидіяти такому неправильному підходу зможе краще пастирське представлення Святого Письма, яке відповідатиме особливим потребам харизматів, які здебільшого не мають богословського чи біблійного вишколу. Любов до Святого Письма, яку вони отримали від Бога, породжує в них спрагу вивчення Біблії. Зазвичай, завдяки їй вони охоче сприймають ґрунтовну екзегезу, якщо її мудро їм подають. Дійсно, довіру харизматів до себе похитнули самі екзегети, які на зорі харизматичного відродження часто насміхались з харизматичних провідників, що ті «не знають Господа». Насправді, наші найкращі екзегети – це люди глибокої віри, які ґрунтовно тлумачать Святе Письмо, спираючись на живу традицію Церкви.

Найчастіше причиною недовіри до екзегетів є те, що вони нехтують такими деталями, як, наприклад, літературний жанр. Стається це через те, що окремі з них настільки сильно перейняті науковою дослівною екзегезою тексту, що просто не приділяють уваги тлумаченню, яке б ґрунтувалось на релігійному досвіді та традиції. Проблему також поглиблюють так звані «розповсюджувачі» науково-історичної екзегези, які навмисне шокують людей, висміюючи їх примітивне уявлення про Святе Письмо, замість того, щоб викликати до себе повагу, показавши як різні літературні жанри об’являють нам Божі істини.

Поради душпастирям

Святе Письмо звіщає таїнство Бога, Який завжди є з нами та об’являє Себе людині в дружньому спілкуванні. Тому не дивно, що люди живої віри досвідчують іноді Боже слово, яким Господь звертається до них у дуже особистий спосіб. Звичайно, усі ми можемо помилятись у цьому питанні. Люди, які мають бурхливу уяву і схильні видавати бажане за дійсне, можуть «чути» у Святому Письмі те, що вони хочуть почути. Втім спорадичні облуди і зловживання не є підставою для висновку, що кожен, хто розповідає про досвід слова, помиляється. Не слід відразу сумніватись, коли люди розповідають про такий досвід, але варто застосувати загальні правила, що допоможуть визначити, чи є цей досвід справжнім, чи ні.

Особи, які отримали автентичні слова від Господа, цілком ймовірно можуть отримати й оманливі слова від сатани, або від свого загорділого «я». Сатана цитує Святе Письмо Ісусові під час Його перебування в пустелі. Апостол Павло застерігає: «Сам сатана прикидається анголом світла» (2Кор. 11:14). Він побоюється, що коринтяни, яких Бог рясно наділив благодатними дарами, перестануть бути вірними Христові. «Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі» (2Кор. 11:3). Оскільки такі відпадіння можливі, душпастирі схильні сумніватись у кожному випадку, коли йдеться про отримане від Господа слово. Це прикро. Адже це породжує сумніви серед Божого народу, а також руйнує його віру в те, що Бог промовлятиме до них.

Ось кілька порад для пастирів:

  1. будьте готові, що Божий народ може отримати живе Боже слово. Не дозволяйте, щоб окремі випадки зловживань спонукали вас сумніватись в усіх випадках;
  2. будьте свідомі того, що ваш духовний досвід є обмеженим і не дивуйтесь, якщо Бог промовляє до людей у спосіб, якого ви ніколи не досвідчували, або якщо Він очікує від них відповіді, про яку вас ніколи не просив;
  3. користуйтесь звичайними правилами для розпізнання духів;
  4. навчайте людей особистого розпізнання, тлумачачи їх досвід у контексті всього Божого об’явлення і в контексті триваючого досвіду Божого народу, тобто в контексті християнської традиції;
  5. допоможіть їм збагнути, що існують різні Божі шляхи, щоб вони не нав’язували іншим своїх особистих пережиттів. Інші християни можуть мати відмінні, проте також правдиві, пережиття, які відповідають іншим аспектам невичерпних Христових скарбів;
  6. допоможіть їм зрозуміти, що Бог говорить не лише через Святе Письмо. Навчайте їх також прислухатись до минулого й сучасного християнського досвіду. Цей багатовіковий, триваючий досвід дійсности, про яку говорить Святе Письмо, – досвід Бога, Який присутній між нами і діє в наших серцях, – сприяє глибшому розумінню Біблії. Значна частина найкращої церковної екзегези – це результат роздумів упродовж століть над християнським досвідом Святого Письма. Плід цього досвіду та роздумів міститься в християнській традиції, яка допомагає нам осягнути глибше значення Біблії.
Попередній запис

Святе Письмо допомагає розпізнати Божу дію в наших серцях

Харизмати охоче читають і моляться текстами Святого Письма, оскільки вважають, що це допомагає їм зрозуміти те, як Бог діє в ... Читати далі

Наступний запис

Вступ

Біблія – це книга. Це означає, що їй притаманні всі риси літературного твору. Вона складається з текстів, а вони мають ... Читати далі