Святе Письмо допомагає розпізнати Божу дію в наших серцях

Харизмати охоче читають і моляться текстами Святого Письма, оскільки вважають, що це допомагає їм зрозуміти те, як Бог діє в їхніх серцях. Завдяки благодаті «хрещення в Дусі», гарячій вірі та любови вони «оживають» у Христі та в Святому Дусі. Вони переживають досвід присутности Бога, досвід Божої дії в їх серцях. Розповідь про подорож до Еммауса допомагає зрозуміти суть такого використання тексту Святого Письма в молитві. «Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?…» (Лк. 24:32). Воскреслий Господь діє в наших серцях ще до того, як ми усвідомлюємо, що відбувається. Раптом ми починаємо розуміти, що Святе Письмо говорить про те, що Він робить у наших серцях. І саме через Біблію ми отримуємо розуміння Його дії всередині нас. Зазвичай, ми можемо відповісти на Святе Письмо лише тому, що маємо певний попередній досвід Його дії в наших серцях, дії, про яку розповідає Біблія. Ми дізнаємось: Святе Письмо за допомогою слів виражає, що Господь невимовно діє всередині нас. Тільки завдяки тому, що цю внутрішню дію звершує Його Дух, ми здатні зрозуміти, про що говорить Святе Письмо.

Коли біблійне таїнство стає для нас живою дійсністю, коли наші серця починають палати, ми відповідаємо на живу Божу присутність всередині нас, а не лише на слова. Ми здатні зрозуміти біблійні таїнства, оскільки вони відкривають нам дійсність, яку Бог вершить у наших серцях. Бог продовжує перебувати між нами і спасительно звершувати в нас те, про що розповідають біблійні слова та події. Наприклад, Його слова до апостола Хоми: «І не будь ти невіруючий, але віруючий!» – це Його слова до мене. А я відповідаю Йому словами Хоми: «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:27-28). Тож ми отримуємо розуміння Святого Письма лише завдяки тому, що в певний спосіб переживаємо в наших серцях те, про що воно нам розповідає.

Тому, коли ми чуємо або читаємо Святе Письмо, наші серця починають палати. Хоча спочатку ми ще не розуміємо, що відбувається, не усвідомлюємо, що почали спілкуватись з живою Особою, яка діє в наших серцях через внутрішнє благодатне слово. Саме наше слухання або читання Святого Письма – це вже молитва, адже наші серця, відповідаючи на це слово, відповідають особі, яка присутня в нас посередництвом цього слова і Духа. Людина, яка володіє справжнім християнським релігійним досвідом, заглиблюється в Святе Письмо під проводом Святого Духа. Тож Бог промовляє через Святе Письмо навіть до звичайних людей, яким нічого невідомо про науково-історичну екзегезу.

Заглиблення в значення Святого Письмо відбувається не тільки на рівні окремого читача, але й на рівні спільноти, яка робить це повніше і більш відповідно. Вираженням цього спільнотного досвіду божественних таїнств є традиційна церковна екзегеза. Індивідуальний досвід і здогади слід розглядати й оцінювати через призму досвіду групи. Однак малоймовірно, що мала група, досвід і традиція якої має суттєві обмеження, зможе провести належну оцінку такого досвіду. Тому існує потреба прислухатись також до ширшого християнського досвіду цілої Церкви, яка існує впродовж багатьох століть. Варто перевірити наш духовний досвід у світлі безперервного живого досвіду й традиції Церкви від самих її початків.

Святе Письмо як дороговказ

Святе Письмо є дороговказом для всіх християн. Воно дає поради для щоденного життя, а також допомагає стати учасником живого таїнства Христа. Однак чи пояснює Біблія найменші дрібниці нашого життя, як схильні думати деякі харизмати?

Помилкова практика звернення до «слова Святого Письма», коли людина випадково обирає якийсь біблійний уривок і приймає його за Боже слово для своєї конкретної життєвої ситуації, отримала назву «біблійної рулетки». Святе Письмо об’являє нам необхідні для спасення істини. Їх не варто сприймати як збірку готових відповідей на всі житейські питання. Кожна людина відповідальна за те, щоб самостійно приймати зрілі рішення у світлі загальних об’явлених істин. Навіть коли Бог у Своїй превеликій доброті дарує людині слово Святого Письма в такий спосіб, це не є підставою для того, щоб вважати це єдино можливим принципом пізнання Божої волі. У кращому випадку таке слово можна розглядати як підтвердження або заперечення того, що бурлить у серці людини. Розсудливість є рушійною силою постійних пошуків, під час яких людина приймає відповідальні рішення. Вони вимагають належного вивчення ситуації, збору інформації, за необхідности пошуку порад в інших, роздумів над досвідом минулого. Навіть якщо хтось, покірно і щиро попросивши Святого Духа про допомогу, відкриває Біблію в надії отримати допомогу, самого тексту буде недостатньо. Його слід пропустити крізь горнило розсудливости.

Існує правильний спосіб використання Біблії як дороговказу в різних життєвих питаннях. Відомий приклад цього знаходимо в автобіографії св. Терези з Лізьє. Тереза вагалась щодо свого покликання в Тілі Христовому – Церкві. Вона шукала відповіді в Святому Письмі. Бог промовив до її серця через 1Кор. 12-13. Вона не знайшла свого місця серед різних церковних служінь, про які розповідає апостол Павло (апостоли, пророки, вчителі тощо). Однак, коли вона продовжила читати послання і дійшла до гимну любови, то усвідомила, що Тіло Христове, яке складається з таких різних членів, потребує палкого люблячого серця. Так вона знайшла своє власне місце в цьому Тілі: «У серці Церкви, моєї матері, я буду любов’ю».

Це не було грою в рулетку, пошуками випадкового тексту. Вона вивчала уривок, цікавлячись, які харизми є в Тілі Христовому. Звичайно, вона справедливо сподівалась, що Святе Письмо допоможе їй у пошуках власної харизми. Зі свого боку, вона подбала про докладну екзегезу та герменевтику тексту, а Господь, зі Свого боку, допровадив її до справжнього значення, яке було приховане в богонатхненому тексті. Тереза ніколи не вивчала наукової біблійної екзегези. Такі люди як Тереза, хоча й не мають формальної освіти, часто осягають багатство богонатхненого значення Святого Письма, якого наукова екзегеза, якщо вона втратила зв’язок з щоденним християнським досвідом звичайних людей, може не зауважити. Той факт, що поодинокі харизмати можуть грати в біблійну рулетку, аж ніяк не означає, що всі харизмати зловживають Біблією.

Несвідома відповідь на Боже слово

Люди деколи розчаровано кажуть: «Коли молюсь, щоб Бог наставив мене, ніколи не отримую зі Святого Письма слова, яке було б відповіддю на мою проблему. Мабуть, Бог ніколи не промовляє до мене через біблійний уривок». Однак часто виявляється, що вони впродовж довгого часу молитовно відповідали Богові в Святому Письмі. Щоразу, коли користуємось Святим Письмом для молитви, мусимо пам’ятати: не варто очікувати особливого слова щодо місії, яку маємо сповнити, або відповіді на нашу проблему. Найчастіше Бог просто пропонує нам Свою присутність, яку потрібно прийняти з любов’ю і радістю, з вірою та простою довірою. Здебільшого слово, яке Він промовляє до нас, – це слово любови та сопричастя, а не слово, яке доручає нам якусь велику місію або захопливе служіння. Ті, хто завжди шукає явних слів, які б вказували на місію чи служіння, схильні не зауважувати витончені внутрішні слова, які впроваджують людину в сопричастя з Богом. Як було вже сказано, слово Святого Письма перш за все покликане ввести нас у тісне спілкування з Богом. Разом із ним приходить внутрішнє слово, яке є Божою присутністю, перебуванням Слова в особі. Воно безсловесно спілкується з нами, перебуваючи в наших серцях. Це є «Слово Боже, … багатство слави цієї таємниці…, а вона Христос у вас» (Кол. 1:25,27). Це глибша дійсність, яку біблійні слова не здатні належно виразити. Втім ці слова – це символи, що відкривають нам невимовну Присутність. Інколи адекватною відповіддю на цю Присутність є любляче благоговіння та безсловесне впокорення перед нею. Якщо ця присутність не запалює нашого серця, ми відповідаємо на неї принаймні тихим очікуванням та терпеливою надією, готові прийняти Боже об’явлення, якщо Господь вважає, що настав для цього слушний час. Цей момент неможливо пришвидшити. Це вільний дар любови.

Попередній запис

Як саме проповідь стає провідним образом?

Біблія – це скарбниця образів. Багато з того, що було сказано про «розповідь», можемо також сказати і про образи, їх ... Читати далі

Наступний запис

Досвід, що виходить за межі екзегези

Оскільки дійсність, яку символічно виражає Святе Письмо, настільки перевищує людські слова, люди інколи досвідчують, що Бог промовляє до них через ... Читати далі