Як проповідь висвітлює життєвий досвід?

Усе, про що розповідає Біблія, стосується людського досвіду – його щоденної рутини та неповторности, закономірности (Проп. 3:1-8) та приголомшливої новизни (Іс. 43:18-19). Людський досвід – це арена, середовище, нагода для зустрічі з Богом. Однією з характерних рис Біблії є те, що вона відмовляється виривати релігійний зміст з контексту його досвіду та пропонувати його читачеві як чисті поняття та ідеї. Натомість вона зберігає досвід, переповідає його в розповідях та оповіданнях, згадує його в заповідях та повчаннях, роздумує над ним у приповідках та проповідях, оспівує його в піснях та молитвах.

Прикладом цього є досвід фізичної дійсности, який починається з тілесного досвіду. Біблія переповнена «мовою тіла», бо вона розповідає про реальних, живих людей, які пізнають світ за допомогою фізичних чуттів, які їдять і п’ють, хворіють і зазнають ран, одужують або вмирають. Тіла людей є молодими і сильними або старими та кволими. Розповідати історію про людей означає розповідати історію про тілесну дійсність. Проте інколи фізичний досвід може нести в собі релігійне значення. Біль при пологах і бажання їх, важка праця, піт та смерть (Бут. 3:16-19) розповідають про відносини людини з Богом. Фізична обмеженість свідчить про природу релігійних пошуків (Бут. 32:22-32). «Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина», – це знаки присутности Божого царства у світі (Мт. 11:5). Звичайно, для християн винятковим та найважливішим тілесним досвідом є прийняття Христом страждань та смерти на хресті. Відгомін цього досвіду знаходимо в житті апостола Павла, коли він змирився з тілесною неміччю (2Кор. 12:1-10). Врешті-решт, тілесний досвід може бути метафорою релігійного досвіду (Іс. 6:6-7; Ів. 9:1-41; 11:1-44).

Біблія також дуже уважно ставиться до емоційного досвіду людей. Впадає у вічі широкий спектр емоцій, до яких Святе Письмо ставиться дуже серйозно. Окремі біблійні уривки виражають досвід подиву перед величчю творіння (Пс. 8; Пс. 104; Пс. 145), вдячність за дар Закону (Пс. 19:7-13; Пс. 119), за мир і союз із Богом (Пс. 23). Деякі тексти виражають почуття тріюмфу з приводу звільнення (Вих. 15:1-18), визволення (Пс. 138) та порятунку (Об. 4:8,11; 5:9-10,12,13). Християнину відомий не лише радісний дитячий вигук, але й стогони творіння, яке досі народжується, та зітхання тих, яким бракує слів, щоб передати свою тугу (Рим. 8:15,22,26). Однак є ще й інші уривки, які описують різноманітні почуття: злоби і розчарування (Книга Йова), зради і люті (Єр. 15:10-18; 20:14-18), збентеження і самотности (Пс. 22; 69), туги (Лк. 19:41-44; 22:39-46; Мт. 27:45-50 і паралельне місце Мр. 15:33-37; Євр. 5:7-8). Не менш вражає готовність біблійних авторів поважати ті почуття, які, зазвичай, вважають «негативними», дозволяючи їм повністю виразитись і не оминаючи їх мимохідь по дорозі до розв’язки події. Сумнів, гнів та біль мають достатньо місця на сторінках Біблії, щоб проявити себе на шляху до славослов’я.

Врешті існує вимір суспільного досвіду: люди, про досвід яких Біблія розповідає та роздумує, не є ізольованими особами. Вони є членами родин, народів, племен, людностей та мов (Об. 7:9). Досвід однієї людини пов’язаний з досвідом інших людей. Пригадайте, наприклад, як тісно досвід Бога переплітається з родинними стосунками: чоловіка та жінки (перший чоловік та жінка, Авраам та Сара, Ісак та Ревека, Яків та Рахиль, Йосип та Марія, а також (символічно) Христос та Церква в Еф. 5:22-23, Об. 21:2); батьків і дітей (Авраам та Ісак у Бут. 22:1-19; Аґар та Ізмаїл у Бут. 16:1-15; 21:3-21; сарептянська вдова та її син у 1Цар. 17:17-24; Ноема та Рути в Книзі Рут; батьків хворих дітей у Мт. 9:18-19,23-26; 15:21-28; 17:14-20); та рідних братів (Яків та Ісав, Йосип та його брати).

За допомогою всіх цих форм людського досвіду біблійні автори старанно намагаються зберегти досвід конкретної людини та передати його іншим. Приділяючи в розповідях увагу деталям, виявляючи повагу до тілесного, емоційного та родинного досвіду, автори в доступний спосіб передають власний досвід своїм сучасникам. У цьому полягає суть гомілетичної проблеми. Щоб перевірити чи проповідь є справді біблійною, а чи простим проголошенням біблійних думок або тем, потрібно відповісти на питання: яка роль у проповіді відведена текстам Святого Письма? У біблійній проповіді текст Святого Письма використовується не як «врожайне поле» думок, не як щось, «важливість» чого слід ствердити, чи як вчення, яке слід сформулювати, а відтак забути. Біблійний текст є серцем проповіді, оскільки він відтворює та розмірковує над різноманітним людським досвідом. Слухач має можливість засмакувати істину біблійного тексту, засмакувавши сам біблійний текст.

Важливо пам’ятати, що сила багатьох біблійних текстів криється в тому, що вони здатні допомогти читачеві чи слухачеві зрозуміти його власний досвід. Слухач сприймає проповідь у контексті особистого досвіду. Але проблема полягає в тому, що багато людей неспроможні говорити про власний досвід, а відтак належно сприймати його. Можливо, вони досвідчили, що тіло в кращому випадку не має жодного стосунку до віри в Бога або ж взагалі суперечить їй. Досвід жорстокости, якої людина могла зазнати в дитинстві, або нездатність оточуючих сприймати осіб з обмеженими фізичними можливостями, призводить до того, що окремі люди соромляться свого тіла. Деякі емоційні пережиття можуть бути настільки «негативними» і болісними, що вони нездатні прийняти їх. Сімейна атмосфера, в якій вони зростали, могла бути не стільки виховною, скільки виснажливою, і, подорослішавши, вони опинились у полоні гніву або сорому. Усі ці пережиття існують, проте людина може не усвідомлювати їх, а відтак не просити Бога про зцілення. Розповідаючи в проповіді про різні життєві ситуації, в яких опинялись біблійні персонажі (а не лише подаючи висновки або повчання), проповідник допомагає слухачам прийняти, зрозуміти, переосмислити, вслухатись та оцінити власний життєвий досвід. Тоді ці життєві пережиття можуть стати місцем об’явлення, місцем, на якому Бог постійно чекав на зустріч з людиною.

Попередній запис

Багатша проповідь і зрозуміліша Біблія

Кожен, хто проповідує, готується до проповіді по-своєму, відповідно до своїх здібностей та особливостей. Зазвичай, таке приготування включає в себе екзегезу ... Читати далі

Наступний запис

В який спосіб проповідь переказує розповідь?

Біблія – це збірка розповідей. Вона сама є великим наративом, а також містить у собі багато оповідань. Увесь біблійний канон ... Читати далі