Біблія в XVI столітті: Вплив Реформації

Реформація була найважливішим чинником, що спричинився до всіх змін, які мали місце в XVI ст. У Німеччині першим реформаційним рухом був проповідницький. Особливо в перші роки, коли ситуація назагал ще не була такою однозначною, священики, які читали твори Лютера, виголошували проповіді під час офіційних богослужень, тож провідні ідеї Реформації – зокрема ідея оправдання через саму віру – проголошувались із церковних проповідальниць. Усі переклади Біблії, здійснені в Нідерландах у 20-30-х рр. XVI ст., походили з реформаційних кіл. Так тривало аж до 1540 р., коли були видані перші католицькі переклади Біблії. Останні були здійснені не з оригінальних текстів, а з Вульгати. Уряд, намагаючись протидіяти Реформації, швидко заборонив анотовані переклади Біблії, однак насправді ця заборона була застосована й до видань, що не містили коментарів. Вважалось, що всі вони становлять небезпеку для Церкви. Тому, і цілком не безпідставно, одним із перших запитань інквізиторів до осіб, що були під підозрою, було питання про те, чи мають вони вдома Біблію. Загально відомо, що час до часу з’являлися таємні біблійні гуртки, де люди спільно читали Біблію, де мирянин – або інколи і священик – міг стати за аналой та почати тлумачити частину тексту, який був щойно прочитаний.

Наголос на проповіді не був винятковою заслугою Реформації. Навіть у часи пізнього Середньовіччя виголошувалося багато проповідей. Це стосувалось як жебручих чинів, так і тогочасних чернечих рухів – обсервантів та Моського реформаційного руху, який перебував під сильним впливом гуманізму. З Реформацією прийшло відродження. Для неділь Лютер дотримувався старої системи перикоп, попри те, що він не був нею цілковито задоволений. Та вже в 1520-х рр. він виголошував проповіді на теми книг Біблії.

Така практика стала правилом у традиції Реформації. Цвінглі та Булінгер із Цюріха, Еколампадій із Базеля, Кальвін із Женеви – кожен із них притримувався цього методу, який ставить на перше місце освіту та повчання. Ілюстровані історії про святих та Legenda aurea, як і цитати з класичних та християнських авторів, якими католицькі проповідники прикрашали свої твори, були цілком відсутні в проповідях представників Реформації. Якщо взяти до уваги той факт, що за декілька років реформаційні Церкви почали звершувати всі богослуження народними мовами замість латини, то стає очевидним, що між старою Церквою та новими Церквами утворилася велика прірва.

Варто згадати про ще одну зміну, яка відбулася в площині богослов’я. Кажучи стисло, екзегеза Біблії стала осердям богослов’я в традиції Реформації. Іншими словами, екзегеза та богослов’я існували пліч-о-пліч упродовж десятиліть. Тому кожен знаний богослов Реформації написав також коментарі на книги Біблії, якими часто користувалося навіть католицьке духовенство. Реформаційні богослови цілковито відійшли від схоластичного методу. Навіть перший догматичний підручник Loci Communes, що був написаний Меланхтоном та виданий у 1521 p., намагався лише пояснити деякі провідні біблійні ідеї без спроби укласти їх в якусь систему. Натомість вони використовували в екзегезі Біблії метод риторики, завдяки якому увага читача була зосереджена на тому, що саме було сказано та в який спосіб було побудовано аргумент книги Біблії (або її частини). Унаслідок цього окремі твердження про Біблію, що були поміщені в попередньо усталені рамки, використовувались не так часто, як до цього часу.

Утім, це не міняє того факту, що екзегети впродовж XVI ст. користали з певних шаблонів, які вони застосовували під час тлумачення будь-якої книги Біблії. Для лютеранських тлумачів Біблії важливу роль відігравала думка, взята з послань Павла, про оправдання грішника самою благодаттю без жодних заслуг чи діл із боку людини. Цю герменевтичну думку можна було зауважити всюди. Наслідком такого підходу стало пристосування біблійних уривків, які насправді не мали нічого спільного з цією провідною думкою.

Наприклад, на думку Лютера, Каїн – це образ людини, яка сама намагається оправдати себе, тоді як Авель – це образ людини, яка намагається жити самою вірою. Усе, що не вміщалось у цю думку, мало меншу цінність. Наприклад, вони вважали, що Послання Якова – це «послання, яке є таким світлим, як солома». У кальвіністському тлумаченні Біблії центральне місце посідав Павло, попри те що вони ставили менший наголос на оправданні через саму віру. Той факт, що герменевтичним центром католицького тлумачення була роль Церкви та її вчення, які діють як посередники між Богом та людством, став дуже відомим, попри те що формально екзегеза практикувалась так, як це робили кальвіністи.

Вище ми згадали про деякі чинники зв’язку з минулим, як також і розриву з ним. Залишилося згадати про ще одну важливу подібність: упродовж XVI ст. до Біблії підходять ще в ненауковий спосіб, за винятком деяких спроб, які отримають розвиток у майбутньому. Це можна продемонструвати у двох площинах. По-перше, було поширене переконання, що вся Біблія, як натхнена Богом, говорить в унісон. Біблія не містить висловів, які б один одного заперечували. Цілком можливо, хоча це й малоймовірно, різні автори Біблії могли ставити наголос на різних речах. Навіть Кальвін, що з-поміж них був найбільш точним і приземленим екзегетом, написав коментар на гармонізоване Євангеліє (це, по суті, неіснуючий текст). Отож, унаслідок такого підходу все, що може порушити єдність, або замовчується, або вилучається.

По-друге, між богословами побутувало переконання, що біблійні розповіді містять наукові твердження. Оскільки ці розповіді мали божественний авторитет, вони слугували за нормативні твердження, згідно з якими мали діяти навіть фахівці інших дисциплін. Згодом це призвело до того, що богослови пропагували своє примітивне, ненаукове бачення світу як божественну істину. Фахівці природничих наук не звертали на це уваги і формували власне бачення світу. Врешті-решт, хоча такий стан речей тривав ще довго, це призвело до брудної боротьби.

Попередній запис

Біблія в XVI столітті

На перший погляд загальні тенденції, які були поширені в Середньовіччі, можна також простежити і в XVI ст. Треба визнати, що ... Читати далі

Наступний запис

Тлумачення Біблії в епоху Просвітництва

та пізніші часи: біблійне богослов’я та історія Акцентування на Святому Письмі (sola scriptura), обстоюючи яке Реформація вступила в боротьбу з ... Читати далі