Вступ – І. Біблія як Боже слово

Культура Середньовіччя (період історії, який розпочався із занепаду Римської імперії та завершився на зорі Реформації (500-1500 рр.) була пронизана біблійним духом більше, аніж будь-яка інша історична епоха з часу виникнення християнства. Це стосується не тільки богослов’я середньовічної доби, яке впродовж тривалого періоду було мистецтвом біблійної екзегези, але загалом й інших пластів середньовічної цивілізації. Це стає більш зрозумілим, коли поглянемо на те, як політичні та адміністративні ідеали, притаманні пророчому лідерству, королівству, папству, знайшли своє остаточне звершення в духовно-військових кампаніях хрестоносців, метою яких було визволення Єрусалима; або коли подивимось на романські та готичні собори, що рясніють прикрасами на біблійні мотиви, зрештою навіть середньовічні краєвиди вкриті «білою ризою церков».

Називаючи середньовічну культуру біблійною, маємо на меті наголосити, що вплив Біблії на цей період історії був надзвичайно сильним. Однак, якщо факт, що Біблія відігравала провідну роль в епоху Середньовіччя, легко проілюструвати прикладами, то показати достеменні рамки біблійного впливу набагато складніше. Причина полягає в тому, що ключову роль Біблії часто приймали за аксіому без жодного пояснення. Приймаючи за передумову твердження про те, що Біблія відігравала центральну роль у середньовічній культурі, у цій статті ми проаналізуємо авторитет Біблії в Середньовіччі, виокремлюючи ті аспекти, що є притаманні середньовічній культурі більше, ніж будь-якій іншій культурній епосі Заходу. Тож ми зосередимось на таких речах:

а) Біблія як Боже слово, тобто як місце безпосередньої та могутньої присутности Бога;

б) Біблія як найвище джерело істини, тобто як вмістилище всієї Мудрости: і людської, і божественної;

в) Біблія як найвищий богословський авторитет; вираження цього знаходимо в екзегезі та систематичному богослов’ї Середньовіччя.

І. Біблія як Боже слово

Попри те, що франки були в середньовічній Європі першим народом, який прийняв християнство (за короля Хлодвіга бл. 500 р.), Європа не змогла відновити своєї єдности, аж поки на історичній арені не з’явився Карл Великий (768-814). Саме за часів ренесансу Каролінгів почали формуватися перші риси середньовічної культури. Намагаючись уподібнитися до старозавітного царя Давида, після коронації папою Левом III у 800 р. Карл Великий поєднав у своїй особі й біблійне, і римське – ті риси, які згодом стануть невід’ємними атрибутами середньовічної культури. Якщо латина, як мова освічених верств, та розвиток римського права наочно свідчили про домінування римської культури, то Біблія виконувала набагато глибшу роль, ставши богословським підґрунтям середньовічної культури, яка назагал виражала людське прагнення вічного спасення. Біблія, як книга, в якій міститься Боже слово, була важливою не тільки тому, що в ній безпосередньо виражена воля Божа, але й тому, що вона вказує людині дорогу спасення, яка пролягає крізь Церкву. У суспільстві, де освіченість не була поширеною, проте повага до неї дедалі зростала, Біблію сприймали за небесну книгу, яка сповіщає трансцендентну істину.

Наслідуючи Отців Церкви, середньовічні читачі сприймали Біблію за цілковито божественний текст. Тлумачення Біблії теж вважали священною справою, тому в питаннях біблійної екзегези середньовічним християнам перед тим, як відважитися дати власне тлумачення біблійного тексту, радили звернутись до творів Отців Церкви (зокрема до книг таких західних Отців, як Амвросій, Єронім, Августин та Григорій Великий). Твори Отців Церкви були другим після Біблії авторитетом, а її текст часто був у них присутнім. Разом ці дві могутні сили – Біблія та Отці Церкви – сформували текстовий ланцюг, який провадив середньовічного християнина від його життєвої ситуації аж до гріхопадіння Адама в раю.

За браком інформації про історичне походження біблійних книг психологічний вплив цього ланцюга був набагато сильнішим, ніж це може здатися сьогодні в нашому надто модернізованому світі. Попри те, що таке паралельне вивчення Біблії та Отців Церкви допомагало середньовічним читачам зберегти зв’язок культурного спадкоємства з біблійними подіями, більш вагомим був зв’язок трансцендентного духовного спадкоємства, який читачі також відчували. Якщо в Адамі всі стали учасниками гріха, то в Христі всі були відкуплені. Небесне спасення, осягнути яке так старанно прагнула середньовічна культура, колективно звертаючись із цим питанням до Біблії як до Божого слова, було доступним завдяки посередництву Христа в контексті Церкви. Саме тому Христос був провідною засадою всієї середньовічної біблійної екзегези.

У часи Середньовіччя читати біблійні розповіді – як Старого, так і Нового Заповітів – означало сприймати їх насамперед як щаблі колективної подорожі людства від гріха Адама до спасення в Христі, що завершуються останнім судом. Мета цього процесу читання виходила поза межі простого розуміння прочитаного. Завдяки читанню біблійних розповідей середньовічні християни отримували можливість узяти участь у біблійній драмі, унаслідок чого темряву їхнього земного існування пронизувало небесне світло. Зрозуміло, що саме Христос був тим герменевтичним мірилом, крізь призму якого середньовічний читач міг не лише координувати тлумачення Старого та Нового Заповітів, але й також спроектувати на свою особисту ситуацію життя таких біблійних постатей, як Авраам, Мойсей чи Іван Христитель. Отож, біблійна благовість, будучи безпосереднім проявом Божого авторитету, у світлі Христа породжувала в людській душі радість та надію, а не трепет чи переляк. І хоча багато середньовічних вірних були неписьменними, немає жодних підстав вважати, що біблійна благовість не досягла їхніх умів, бо на біблійні сюжети можна було натрапити навіть на дверях або капітелях середньовічних церков. Вплив Біблії на епоху Середньовіччя був справді всеохопним.

Попередній запис

Роль Біблії в житті вірних ранньої Церкви

Центральну роль у поширенні Церкви в ранній період її історії відгравала духовна сила Біблії. Сама ж Церква виникла в наслідок ... Читати далі

Наступний запис

ІІ. Біблія як джерело істини

Коли Карл Великий розпочав процес піднесення єдности європейської цивілізації на новий щабель, перетворюючи її в християнську імперію, Біблія стала для ... Читати далі