Після переліку чеснот Івана в кінці сказано про його місію. Іван виступить, як Ілля, і своїм звіщенням, як Ілля, приготує народ до приходу Месії. В Ізраїлі, згідно зі старозавітними пророцтвами, очікували Іллю як того, котрий має приготувати прихід месіянських часів спасіння. Підставою для таких очікувань були слова пророка Малахії: “Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний! І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків” (Мал. 4:5,6). Це очікування Іллі бачимо також в инших місцях Старого Заповіту. У Книзі Сираха читаємо: “Ілле… про тебе написано, що ти залишений до відповідних часів… аби навернути серце батька до сина…” (Сир. 48:10)[1]. Отже, Іван – не Ілля, а – як каже ангел – ітиме перед Ісусом “в духу й силі Іллі“. Цей “дух” вкладе відповідні слова в уста Івана, а “сила” уможливить виконання завдання. Завдання це, згідно із щойно цитованим пророцтвом Малахії, полягатиме в наверненні серця батьків до дітей, а непослушних до постави праведних[2]. Тут явно маємо справу із синонімічним паралелізмом, в якому другий елемент повторює думку першого. Отже, “непослушними” є батьки, натомість праведними – діти. Та що це означає? Мабуть, євангелист підводить до такого розуміння: “батьки” – це більшість єврейського народу, яка не прийняла Христа, натомість “діти” – це погани, котрі отримали виправдання, прийнявши Христа (пор. Лк. 3:8: “І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння“). Отож, сенс такий: діяльність Івана буде спрямована на приведення батьків (загалом: євреїв), що не приймають Христа, до постави дітей (тобто поган), котрі приймають Христа. Сказане може теж означати, що внаслідок діяльности Івана старе покоління в Ізраїлі прийме поставу молодого покоління християн.
18 І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку… 19 А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. 20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
“Із чого пізнаю я це?”
Слова ангела звучать так неправдоподібно, що Захарія насмілюється попросити про якийсь знак для підтвердження правдивости сказаного. Зрештою, про такі знаки не раз просили видатні люди Старого Заповіту: Авраам (Бут. 15:8-11), Мойсей (Вих. 4), Гедеон (Суд. 6:36-40) та инші. Прохання Захарії дати знак свідчить про брак віри в Боже слово, і так було сприйняте. Адже, справді, займаючи таку поставу, людина (у даному разі Захарія) наче викликає Бога до свого трибуналу і “допитує” Його слово, тоді як саме Боже слово викликає людину до свого трибуналу і ставить перед доконечністю прийняти рішення.
Зауваживши сумнів в очах Захарії, ангел називає своє ім’я. Є тим, хто отримав певну місію від Бога (пор. Дан. 8:16; 9:21). Це він з’явився Даниїлові під час вечірнього жертвоприношення і звістив про настання часів спасіння: “Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена” (Дан. 9:24). Тепер це все має здійснитись. Влада гріха буде зламана, воля Божа відновлена, обітниці виконані. Недовір’я до правдивости слів ангела є недовір’ям до правдивости слів Божих. Тому Захарія онімів, але кара водночас стала знаком і підпорою для його віри.
Тим часом ті, котрі перебували у внутрішньому дворі святині, читали відповідну молитву. Ось яку: Нехай зійде милостивий Бог до Свого святилища і прихильно прийме жертву Свого народу. А що докладно знали, скільки часу потрібно священикові для жертвоприношення, довге перебування Захарії у святилищі породило тривогу і найгірші припущення, що оце Бог покарав недостойного священика, котрий посмів наблизитись до Святого Місця. Захарія нарешті таки вийшов. Однак не зміг мовити слів благословення, обмежившись жестами. Люди тоді зрозуміли, що сталося щось надзвичайне.
Захарія, скінчивши службу у святині, вернувся до дому свого (Лк. 1:23). Божа обітниця не втратила своєї сили попри сумніви Захарії – Єлисавета стала матір’ю. Упродовж п’яти місяців (аж до приходу Марії) приховувала свій стан. Цей період заповнила молитвою: “Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся” (ст. 25). Отже, її молитва була безустанним нагадуванням про діла милосердного Бога.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. 22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий…
– про ангелів у євангелії дитинства
“І з’явивсь йому Ангол Господній…”
В описі звіщення про народження Івана з’являється ангел Господній. Ще кілька разів зустрічаємо ангелів у євангелії дитинства від Луки. В описі Матвія теж присутні ангели. Як розуміти їхню місію?
У найстаріших біблійних текстах є згадки про людей, котрі безпосередньо зустрічались і розмовляли з Богом (пор. Бут. 2:19-21; 3:8; 17:1; 18:17-33; 28:13). Згодом гагіографи почали вважати, що такі зустрічі з Богом не відповідають величности і святости Бога, тому охоче говорилося про зустрічі з ангелом Господнім (староєвр. malak jahwe = посланець Бога; пор. Вих. 11:4 або Бут. 28:12). У такий спосіб, з одного боку, виражалося переконання в реальному діянні Бога в подіях людського життя, а з иншого, наголошувалося на величности Бога і Його вищости стосовно світу. З цієї ж причини зв’язок між Богом і ангелом Господнім у різних текстах поданий по-різному. У деяких текстах немає різниці між Ягве і ангелом (пор. Бут. 22:11-19; Суд. 6:17-24). Отже, ангел, котрий не дозволяє Авраамові принести в жертву сина, ототожнений з Ягве (Бут. 22:11), те саме стосується ангела, який з’явився Мойсеєві в палаючому кущі (Вих. 3:1-6) або ангела, який живить Іллю в пустелі (1Цар. 19:5 наст.) та ин. У таких випадках ангел не є істотою, що підпорядкована Ягве, а є нею сам Ягве. Звідси висновок, що иноді згадка про з’явлення ангела може бути шифром Божого діяння, може бути літературним засобом наголошення на незвичайному втручанні Бога в дану мить.
23 І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. 24 А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п’ять місяців, кажучи: 25 Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
Новий Заповіт, очевидно, запозичив такий засіб вираження. Коли архангел Гавриїл звіщає Захарії про народження Івана (Лк. 1:13), а Марії благовістить прихід у світ Божого Сина (Лк. 1:26), коли ангели приносять радісну новину пастухам (Лк. 2:9), коли Йосипа вві сні напоумлює ангел, щоб він узяв до себе Марію (Мт. 1:20) та щоб утікав до Єгипту (Мт. 2:13) і звідти повертався (Мт. 2:19), в образі ангела, напевне, розуміється сам Бог у Своєму властивому, докладно визначеному діянні. Це діяння полягає в переданні послання “звідти”.
Незалежно від того, як конкретно уявляємо собі втручання Бога в життя Захарії, Йосипа і Марії (євангелист надто лаконічний в описі з’явлення ангела), існування ангелів підтверджене в багатьох місцях Нового Заповіту (Мт. 26:53; Євр. 12:22). Згідно з Кол. 1:16, за своєю природою вони належать до створеного світу, їхні діяння в цьому світі не є епізодичними і принагідними, бо ж як “сили і власті” беруть участь в історії світу. А надто це стосується ангела-хоронителя. Ця участь випливає з численних згадок про них у Святому Письмі: діти мають своїх ангелів у небі (Мт. 18:10), ангели відносять померлих на той світ (Лк. 16:22), деякі спільноти мають своїх ангелів перед престолом Бога (Об. 1:20), ангели мають владу над силами природи (Об. 7:1 наст.; 14:15-18; 16:5), а також над історією (Об. 9:14), а їхнім Господом є Христос (Мр. 13:32); Еф. 1:20 наст.; Кол. 1:16 наст.; 1Пет. 3:22). Бог оточений ангелами (пор. напр.:1Сам. 1:3-11; Пс. 24:10; 46:8; Ос. 12:6). Христос також прийде на Суд в оточенні ангелів (Мт. 16:27; 24:31).
Отож, без сумніву, існує послання, яке приходить “звідти”. Бог різними способами може його нам передати. Чисельність і розмаїтість цих способів людина не в змозі докладно окреслити і систематизувати. Оповідь про архангела Гавриїла, який з’явився Захарії, та инші подібні оповіді свідчать про те, що Бог може передати і передає послання, яке ані не є, ані навіть не може бути наслідком людського розмірковування і з’ясовування. Такі послання передаються, напевно, також і нині. Тому з’явлення ангела Захарії має не так заохочувати до спекулювання на тему характеру події, як учинити нас чутливими до подібних ситуацій у нашому житті. Бо немає сумніву, що подія чи людина були для нас ангелом, який приносив певну вказівку від Бога. Річ у тім, чи вміємо її зауважити або почути.
[1] Переклад з польського тексту. – Прим. перекл.
[2] Переклад з польського тексту. – Прим. перекл.
