Вічний принцип (Розділи 43-52)
«Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!» (Єремії 9:22)
Мудрість, сила і багатство складають трійцю тих помпезних рис, завдяки яким багато людей прославилися, і до яких прагнуть інші. Але, за словами наймудрішого з людей: «Наймарніша марнота, марнота усе!» (Еккл. 1:2).
Вірші 22 і 23 дев’ятого розділу книги пророка Єремії немов оазис у нескінченній пустелі, немов зелений сад у покинутій місцевості. До цих віршів тема гріха і суду усе наростала і наростала. Але, посеред такого мороку, немов промінь світла, проступає істина і пронизує ту мету, до якої варто прагнути: «Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я – то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!» (9:24).
Вірш 23 контрастує з віршем 22. Боже істинне бажання для нас, дітей Божих – це те, щоб ми розуміли і знали Його. Розуміти – мати правильне уявлення про природу предмета і діяти згідно з цим розумінням. Передусім для цього потрібні інтелект і бажання. Знання включає розуміння, і на додаток емоції, інтелект і бажання.
Знати Бога так, як Він хоче – найбільше покликання в житті.
