«Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами». Ісаї 53:3
Протягом земного служіння Ісус багато разів стикався з критикою та неприйняттям. Після однієї з перших Його проповідей земляки з Назарета хотіли скинути Ісуса з гори (Лк. 4:29). Релігійні та політичні діячі постійно з Ним сперечалися і, зрештою, вступили в змову проти Нього. Христа заарештували і привели на суд до Пілата, а потім до Ірода. Хоча звинувачення проти Нього не підтвердились, однак Ісуса проголосили ворогом Бога і людей, не гідним життя.
Як Христос реагував на критику та неприйняття? По-перше, незворушно. Він не змінював змісту Своїх проповідей і не припиняв чинити так, як вважав за належне. По-друге, мужньо. Попереду на Ісуса чекав хрест, та Він не втрачав сили духу й не ухилявся від Божої волі. По-третє, покірно. Коли Ірод провокував Христа на захисну реакцію, то «нічого не відповідав Він йому» (Лк. 23:9). Ісусові було важливе лиш одне – виконати Свою місію від Бога.
А як ми реагуємо на критику?
