«Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони». Матвія 5:5
Жодна людина не буває лагідною від природи. Ми хочемо, щоб усе було по-нашому (навіть якщо за темпераментом спокійні); якщо ж хтось або щось нам перешкоджає, то ображаємося, гніваємося, а іноді навіть мстимося.
Мойсей зробився лагідним, проте не відразу. Бог виховував у ньому цю рису аж сорок років.
Петра аж ніяк не можна було назвати лагідним. Він мав вибуховий характер: говорив, що спадало на думку, і діяв із першого імпульсу. Та після воскресіння Христа в житті Петра відбулися великі зміни; мало-помалу Святий Дух допоміг йому стати лагідним.
Павло – до свого навернення – теж не був лагідним. Цькування християн було його роботою! Однак пізніше він писав церкві в Галатах: «Плід духа: …довготерпіння, добрість…, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22-23).
Від природи люди погордливі та самовпевнені, зовсім не скромні. Лише Дух Божий може переродити нас, докорінно змінити наше життя й поступово уподібнити Христові. Він – наш взірець лагідності.
