“Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву…”
Невідомо, як довго Свята Родина була в Єгипті. Відомості з апокрифів щодо цієї теми недокладні. Принаймні, один рік – записано у “Євангелії Хоми”, три роки – в арабському євангелії дитинства. Смерть Ірода (4 р. перед Р.Х.) уможливила повернення не лише Святої Родини, а й багатьох инших, котрі рятувалися втечею від тиранії. Можна було б думати, якщо поштовх до повернення надходить ззовні, доля Месії залежить більше від людської сваволі і випадковостей, аніж від Божих намірів. Дивує, що в подальших діяннях Ісуса також зауважуємо щось подібне. Покликання до суспільної діяльности Ісуса приходить ззовні. Це ув’язнення Івана Христителя (Мр. 1:14). Иншим разом постава Ірода Антипи спричиняється до того, що Ісус іде з місця Свого перебування (Лк. 13:31-35). Однак це лише зовнішнє і поверхове враження. Бог не дозволяє, щоб Йому диктували способи і засади діянь. З’явлення ангела і те, що він сказав Йосипові, свідчать про Боже провідництво. Ще раз показана роль Йосипа, який отримує веління взяти Ісуса і Його Матір, так само, як перед цим отримав веління взяти Марію до себе (Мт. 1:20).
Отож, найважливішими виявляються Боже спасенне провідництво і послух Йосипа. Син Давида і Авраама іде в землю свого народу, де має виконати свою місію. Євангелист не вживає на означення цієї подорожі слів: повернення, повертатись. Мабуть, тому що метою – як довідуємось – є не Віфлеєм, а Назарет. Не подано також тодішніх назв конкретних регіонів Палестини: Юдея, Самарія, Галілея. Ісус приходить у землю батьків як справжній Месія. Подорож Ісуса в Ізраїльську землю представлена подібно до мандрівки Ізраїля під проводом Мойсея до Палестини (подібна лексика: пор. Втор. 6:18; 9:1; 11:8 і т.ин.). З огляду на політичну ситуацію, що склалася, оселяється не в Юдеї, а вирушає на північ, до Галілеї.
По смерті Ірода (4 р. перед Р.Х.) його син Архелай царював в Юдеї, Самарії та Ідумеї. З-посеред трьох синів Ірода (Пилип, Ірод Антипа і Архелай), котрі отримали частку батькового царства, Архелай вважався найгіршим. Через 10 років Август усунув його від влади з огляду на фінансові зловживання. Архелай не був царем, тому слово “царює” невідповідне. Правдоподібно, Матвій прагне продовжити тему конфлікту між двома царями. Коли Архелай посів місце батька, Ісус, справжній Цар, став через необхідність його противником. Якщо Марія і Йосип не могли повернутись до Віфлеєму, то, ймовірно, тому що про Месію могло бути відомо, а відповідь Архелая була б, напевно, такою ж, як і його батька. Згадка про побоювання Йосипа в Матвієвій оповіді засвідчує ініціятиву людини. Йосип приймає рішення піти до Галілеї.
19 та й промовив: 20 Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.
“Назарянин буде званий”
Назарет не згаданий ні в Старому Заповіті, ні в джерелах, що написані раніше за Новий Заповіт. Матвій хибно називає його “містом” – був лише невеликим селищем. Можливо, у цьому виборі саме Назарету, невеликої і нехтуваної місцевости, черговий раз вчувається “самопониження” Сина Божого. Скромний, забутий Назарет ніби звіщує Ісусовий прихід до слабких, зневажених і знехтуваних. Однак також з цього приводу Назарет як батьківщина Ісуса став одним із елементів полеміки християнства з юдаїзмом. Закид стосувався того, чи можливо, щоб Месія походив з такої малозначущої місцевости? Яким чином виявити відповідність такого походження Святому Письму, якщо Назарет взагалі не з’являється на сторінках Старого Заповіту? Можливо, що самі християни вважали иноді таке походження Ісуса проблемою (пор. Ів. 1:46: “Та хіба ж може бути з Назарету що добре?“). Назарет як місце походження Месії потребував пояснень. Отож, таке пояснення знаходимо в останньому реченні згаданого уривка: “А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий” (Мт. 2:23).
21 І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. 22 Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він.
Формулювання: що Назарянин буде званий є справжнім crux interpretum (каменем спотикання для перекладача) не лише тому, що важко однозначно вказати його місце в Старому Заповіті, тобто вказати, котрі з пророків саме так називали майбутнього Месію, а ще й тому, що сенс слова “Назарянин” не цілком зрозумілий. Без сумніву, для Матвія ім’я “Назарянин” пов’язане з Назаретом. Ісуса можна назвати Назарянином, бо походить з Назарету. Однак це ще не все. Це ім’я для євангелиста означає щось більше. Маємо свідчення – урочисте проголошення цього імени, так само, як було з іменем Еммануїл. Євангелист покликається на старозавітні пророцтва. Напрошується запитання, який старозавітний текст мав на увазі євангелист?
Слово “Назорей” (nazir) може означати особу, яка цілковито присвятила себе Богові через особливу обітницю, що зобов’язує утримуватись від споживання вина і стриження волосся (пор. Чис. 6; Суд. 13:5-7; 16:17). Стосовно Ісуса таке означення можливе, бо в старогрецькому перекладі Святого Письма (Септуаґінта) вирази: “Назорей Божий” і “Святий Божий” вживаються як взаємозамінні (пор. Суд. 13:7; 16:17), а Ісуса називали також “Святим Божим” (Див. Мр. 1:24; Лк. 4:34; Ів. 6:69). Отже, можливо, що ще перед Матвієм традиційно вирази “Святий Божий” і “Назорей” були близькими за змістом і взаємозамінними. Те, що Ісус начебто й не відповідав аскетичним вимогам старозавітного назорату, могло не заважати першим християнам. Ісус був – за їхнім переконанням – цілковито присвяченим Божому ділу, вмістищем Духа і харизматичним Учителем. Окрім цього, в Іс. 4:3 знаходимо: “Святим буде зватися“. Отже, якщо замінимо “Святий” словом “Назорей” (у Септуаґінті, як зазначено раніше, бачимо саме таку взаємозамінність), отримаємо в Ісаї речення: Назореєм буде зватися. На це місце міг покликатися Матвій, стверджуючи, що пророки провістили – Месія буде Назореєм.
Проте для більшости вчених правдоподібнішим ключем до розуміння Мт. 2:23 є Іс. 11:1. Там читаємо: “І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка (nezer) дасть плід із коріння його“. Із пня Єссеєвого, з роду, який унаслідок Божого суду втратив свою роль в Ізраїлі, виросте нова галузка, з’явиться паросток. Староєврейське слово nezer, і близьке за звучанням до “Назорей”, згодом почали розуміти як мешканець Назарету, або ж назорей. Найімовірніше, відбулася смислова взаємозаміна: “мешканець Назарету” і “Галузка Єссея”. Таким чином, якщо євангелист пов’язував ім’я “Назорей” з людьми, цілковито присвяченими Божому ділу (nazir), згадка про сповнення звіщеного “пророками” була обґрунтованою (Іс. 4:3). Правдоподібнішим є припущення, що Матвій, покликаючись на пророків, мав на увазі згаданий текст Ісаї про месійну галузку (nezer), а також його відображення в инших пророків (Єремія, Захарія).
22 А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських. 23 А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.
