Відвідини мудреців
1 Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, 2 і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. 3 І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. 4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?
Вміщена побіч основного тексту оповідь про відвідини мудреців явно складається з двох частин: з опису зустрічі мудреців з “несправжнім” царем юдеїв Іродом (ст. 3-9), а також зі справжнім, новонародженим Царем у Віфлеємі (ст. 9б-12). Протилежність між юдейським царем Іродом та Ісусом унаочнює зоря, яка невидима в Єрусалимі, але з’являється і веде мудреців, щойно вони виходять за місто, і зупиняється над місцем народження Ісуса. Цілий уривок про мудреців можна було б поділити на чотири головні дії, обрамлені коротким вступом і післясловом. Дія перша (ст. 1б-3), якій передує вступ (1а), знайомить з мудрецями, котрі, прибувши до Єрусалиму, розпитували, де народився новий юдейський цар. Розпитування викликають тривогу, яка передається мешканцям палацу Ірода. Дія друга (ст. 4-6) відбувається в палаці Ірода. Цар зібрав усіх політичних і релігійних можновладців на нараду, щоб довідатись про місце народження Месії. Книжники не вагалися з відповіддю. Поява Месії була давно заповідана пророками. Дія третя (ст. 7-8) також відбувається в палаці Ірода. Цар кличе туди мудреців, яких відсилає до Віфлеєму, запевняючи, що, коли знайдуть Новонародженого, він теж піде Йому вклонитись. Дія четверта (ст. 9-11) показує мудреців на шляху до Віфлеєму і в самому Віфлеємі, де вони досягають мети своєї подорожі: новонародженому Дитяткові кланяються і підносять дари. Оповідь закінчується повідомленням, що мудреці, попереджені вві сні, иншою дорогою повернулися у свій край (ст. 12).
5 Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: 6 І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.
Як розуміти оповідь про мудреців, або літературна особливість уривка
Оповідь про відвідини мудреців містить, без сумніву, історичні відомості і мотиви. До них належить згадка про Ірода. Ірод був одним із найвідоміших володарів в історії Ізраїлю. Царював понад тридцять років (37-4 рр. перед Р.Х.). Паломники, що вирушають до Святої Землі, можуть і нині віднайти сліди його часів. Відомо також, що між Тигром і Євфратом, у колисці стародавньої культури, утворився на зламі епох дуже сильний осередок астрономії і пов’язаної з нею астрології. Згадані в першому стиху мудреці могли належати саме до тих учених, які намагалися відкрити вплив астрономічних явищ на долі народів і людей. Стосовно зірки, то від часів Й. Кеплера (XVI ст.), який виявив, що у 7 р. перед Р.Х. – тобто, на думку істориків, у рік народження Христа – відбулося велике злиття Юпітера і Сатурна в сузір’ї Риб, яке повторюється кожні 794 роки, набагато зросло переконання в правдоподібності відомостей про появу зірки. Історично засвідчений Віфлеєм. Історично засвідчене відкинення Ісуса Єрусалимом, якщо не в час Його дитинства, то, з цілковитою певністю, у пізніший період життя.
Окрім висловлювань, які, правдоподібно, свідчать про історичний напрямок інтерпретації, з’являються в цитованому уривку висловлювання богословського характеру, адже він містить чимало старозавітних мотивів і посилань. Зокрема, стосовно відвідин мудреців пригадується Пс. 72:11, в якому йдеться про те, що всі царі поклоняться Богу і всі народи Йому служитимуть: “І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи“. Опис підношення дарів нагадує Іс. 60:5 наст.: “Побачиш тоді і роз’яснишся […] бо звернеться морське багатство до тебе“, а також Пс. 72:10: “Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!“. Важко також не зауважити мотив подорожі мудреців до Єрусалиму, провіщеної в Іс. 2:3 наст.: “І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню…”, а також Іс. 60:3 наст.: “І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого“. Окрім цього, мотив зірки у контексті месіянської заповіді з’являється в кількох місцях Старого Заповіту, зокрема в т. зв. пророцтві Валаама: “Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля…” (Чис. 24:17).
7 Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря.
Унаслідок взаємопроникнення історії і богослов’я оповідь про мудреців донині є дискусійною, коли йдеться чи про історичний виклад, чи про богословські оповіді, що мають основою історичні події, чи, врешті-решт, лише про богословську медитацію.
Проти трактування зазначеного уривка як суто історичних відомостей свідчить факт, що про зірку чи мудреців не згадує жодним словом євангелист Лука. Єврейський історик Флавій теж не згадує про описані Матвієм події, зокрема про появу нової зірки. Окрім цього, описана стривоженість, яка начебто охопила Ірода “і з ним увесь Єрусалим“, історично сумнівна з тої причини, що цар той був так зненавиджений юдеями, що звістка про народження Месії могла викликати лише велику радість, а не стривоженість народу. Дивує також безчинність Ірода у відповідь на отриману звістку про народження у Віфлеємі Месії, тим паче, що від Віфлеєму до Єрусалиму лише кільканадцять кілометрів, і достатньо було послати відповідних людей, які докладно доповіли б про подальші дії мудреців. Нарешті, нічого невідомо про коштовні дари, що їх принесли мудреці. Ці дари, якби були такі багаті, як це виникає з оповіді, могли б суттєво полегшити життя Йосипу і Марії, але не маємо жодної інформації, яка ж їхня подальша доля.
8 І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.
Припущення, що цей уривок є лише богословською конструкцією, яка виникла на основі старозавітних мотивів, неприйнятне через численність відсилань та історичних елементів. Окрім беззаперечних історичних подробиць, як-от панування Ірода чи Віфлеєм як місце народження Ісуса, потрібно згадати факт відкинення та засудження на смерть – щоправда і в пізніші часи – Ісуса можновладцями і цілим Єрусалимом. Окрім цього, оповідь знайомить з історичною ситуацією церковної спільноти, що перебувала в стані конфлікту із синагогою, а також провадила успішну місійну діяльність серед поганських народів. Отож, автор оповіді міцно і свідомо засів в історії і, щонайменше, нічим не сигналізує, що описувана подія сталася “колись давно-давно”.
Отже, найправдоподібнішим поясненням залишається визнання того, що в розглядуваному уривкові маємо справу з богословською оповіддю, яка побудована на історичному підкладі. Богослови ранньої Церкви тлумачили та ілюстрували історичні факти, наприклад, різдво Ісуса у Віфлеємі за часів царя Ірода, царськість і месіянство Ісуса, відкинення Ісуса юдеями і Його прийняття поганами за допомогою відсилань до Старого Заповіту. Користали з багатьох старозавітних мотивів (подорож народів до Єрусалиму, дари, зірка), щоб краще пояснити значення різдва Ісуса і взагалі Його прихід. Відправним пунктом оповіді є історичні події, а не старозавітні тексти. Таке богословське тлумачення історичних подій різдва Христа називається христологічним мідрашом.
9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. 10 А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи
“На сході ми бачили зорю Його…”
Славетний астроном Йоганн Кеплер 10 жовтня 1604 року спостерігав явище на небі, котре названо новою (чи надновою зіркою). Нині відомо, що це був спалах зірки в безмежних глибинах космосу. Кеплер пов’язав спостережене явище зі злиттям незадовго перед цим Юпітера і Сатурна. Обчислив також, що таке явище злиття було в 7-6 рр. перед Р.Х. (виникає регулярно кожні 794 роки в цій самій констеляції[1]). Це його привело до переконання, що внаслідок такого злиття виникає нова зірка. Отже, для Кеплера віфлеємською зіркою не було злиття (як більшість хибно вважає) – воно було, його розумінні, астрологічним провісником зірки. Були також инші спроби з’ясувати наявність зірки. Дехто вважав, що це була комета Галея. Проте вона з’явилась набагато раніше перед різдвом Христа: у 12-11 рр. перед Р.Х. Иноді кажуть також про злиття планет чи злиття планети з якоюсь иншою зіркою.
Складність у тому, що Матвій у своєму описі, мабуть, радше каже про чудесну – “релігійну” чи “богословську” – зірку. Зірка ця з’являється на сході. Не було її видно в Єрусалимі, що в разі астрономічного явища важко пояснити. Захмарене небо не могло бути перепоною, бо після розходження хмар зірку знову має бути видно. Зрештою, з тексту не випливає, що мудреці йшли за зіркою аж до Єрусалиму. Вони лише бачили її на сході (можна теж перекласти текст: бачили, як сходить). Однак зірка з’являється після виходу з Єрусалиму, що сповнює радістю мудреців. Якщо б то було астрономічне явище, мало б бути видиме постійно. Окрім цього, веде до Віфлеєму, а отже, простує не зі сходу на захід, а – нечувано – з півночі на південь! До того ж, начебто сходить зі шляху і стає над домом. Усе це дає підстави припускати, що Матвій веде мову не так про астрономічне явище, як радше про певну “релігійну” зірку.
Коли мудреці зі Сходу прибули до Єрусалиму, розпитували: “Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його…”. Ключ до розуміння сказаного, очевидно, лежить у Книзі Чисел, у славнозвісному пророцтві Валаама. Відповідний уривок з цієї Книги (Чис. 22) розповідає, що коли Ізраїль, ідучи до ханаанської землі, зайшов на землю Моава, цар Моава Балак, побоюючись збройної сутички з Ізраїлем, вислав посланців до знаного мага і мудреця зі Сходу, аби той прокляв небезпечних прибульців, що наближались до кордонів його царства. Валаам, однак, несподівано замість виголосити очікуване прокляття, благословив Ізраїля, виголосивши оту славнозвісну промову: “Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля…” (Чис. 24:17). Хто цей напророчений Валаамом володар в Ізраїлі? І що це за зірка?
Зірка на стародавньому Сході і повсюдно була символом царя і володаря. Підтвердження цього – стародавні монети. На них зображення царя оздоблене зіркою. Отож, зірка була символом, метафорою царя. Не дивно, що зірка із промови Валаама вважалася метафорою Месії, що походить з роду Давида. “Зоря он від Якова” означає Месія – Цар. Знаменно, що воюючого проти римлян ватажка юдейського повстання Симона названо сином Зірки, бо юдейські вчені вбачали в ньому Месію.
Як розуміє євангелист Матвій, пророцтво Валаама дочекалося здійснення. Євангелист удається до біблійного мотиву зірки для того, щоб вказати, що Ісус є Царем і Месією. Саме тому зірку не видно над Єрусалимом, бо Ірод – несправжній цар Ізраїлю. Зірка з’являється над місцем, де є Ісус, бо Він справжній Цар і Месія.
В Об’явленні Ісус каже: “Я […] зоря ясна і досвітня!” (Об. 22:16). Новий Заповіт неодноразово нагадує, що Ісус є світлом світу: “Я – Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Ів. 8:12), а також: “Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався” (Ів. 12:46). Це Ісус є справжньою віфлеємською зіркою в кожну темну ніч нашого життя.
Важко було б з’ясувати, чи і якою мірою поява на небі астрономічних явищ стала поштовхом до згадки про зірку в євангелії дитинства. Це можливо, хоча, як ми зауважили, – це не найважливіше. Навіть якби за віфлеємською зіркою без найменшого сумніву стояла реальна зірка, певний реальний небесний об’єкт, її значення понад усе богословське. Зірка вказує, що Ісус є Царем і Володарем, заповіданим Месією і світлом світу. Астрономія тут може відносно небагато сказати.
11 І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. 12 А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.
[1] Констеляція – взаємне розташування небесних світил, що служить основою для астрологічних пророкувань. – Прим. ред.
